8. Права та обов’язки подружжя по утриманню одне одного. Ведення адвокатом справ про стягнення аліментів на утримання одного із подружжя.

Глава 9 СК «ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ» Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання 1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. 2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. 3. Непрацездатним вважається той із … Читати далі

9. Шлюбний договір: його зміст, порядок укладання, правове значення, внесення змін в умови договору, розірвання. Визнання шлюбного договору недійсним. Використання адвокатом шлюбного договору при розірванні шлюбу.

Глава 10 СК «ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР» Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору 1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. 2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Коментар: 1. У коментованій … Читати далі

10. Права та обов’язки матері, батька і дитини. Виявлення походження дитини.

Розділ III СК «ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ» Глава 12 СК «ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ» Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини 1. Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та … Читати далі

11. Спори про визнання батьківства чи про оспорювання батьківства.

Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини 1. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік – батьком дитини. Стаття 134. Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства 1. На підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить … Читати далі

12. Особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей. Підстави позбавлення батьківських прав. Ведення адвокатом таких справ у суді.

Глава 13 СК «ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ» Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини 1. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх … Читати далі

13. Майнові права батьків і дітей. Роздільне майно батьків і дітей. Право спільної сумісної власності батьків і дітей.

Глава 14 СК «ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО» Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей 1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. 2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше … Читати далі

14. Аліментні обов’язки батьків стосовно дітей. Порядок стягнення аліментів, їх розмір. Участь батьків у додаткових витратах на дитину. Ведення адвокатом справ, які виникають із спорів про стягнення аліментів на неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей.

Глава 15 СК «ОБОВ’ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ» Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину 1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину 1. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. 2. За домовленістю між батьками дитини той із них, … Читати далі

15. Усиновлення: поняття, порядок оформлення усиновлення. Особи, які можуть бути усиновлювачами, правові наслідки усиновлення. Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами. Участь адвоката у справах такої категорії.

Глава 18 СК «УСИНОВЛЕННЯ» Стаття 207. Поняття усиновлення 1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. 2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Стаття 208. Особа, яка … Читати далі

16. Недійсність усиновлення. Відміна усиновлення. Правові наслідки.

Стаття 236 СК. Недійсність усиновлення 1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною. 2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов’язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення). 3. Усиновлення може бути визнане недійсним за … Читати далі

17. Опіка та піклування над дітьми. Діти, над якими встановлюється опіка та піклування. Порядок оформлення опіки та піклування. Правова допомога в таких справах.

Глава 19 СК «ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ДІТЬМИ» Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування 1. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. 2. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. 3. Опіка, піклування над дитиною встановлюється … Читати далі

18. Патронат над дітьми.

Глава 20 СК «ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ» Стаття 252. Патронат над дитиною 1. Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. 2. Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня … Читати далі

19. Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів. Допомога адвокатів у вирішенні спорів про участь діда, бабки, прабабки та прадіда, братів та сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини.

Глава 21 СК «ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ» Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків 1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. 2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права … Читати далі

20. Обов’язки по утриманню інших членів сім’ї та родичів. Розмір аліментів, що стягується з інших членів сім’ї та родичів, строки їх стягнення. Правова допомога в таких справах.

Глава 22 СК «ОБОВ’ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ» Стаття 265. Обов’язок баби, діда утримувати внуків 1. Баба, дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Стаття … Читати далі

21. Застосування законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні.

В Україні не лише визнаються акти цивільного стану, здійснені за кордоном за законами інших держав, айв окремих випадках допускається застосування іноземних законів. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст. 7 СК України. Закон допускає врегулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх … Читати далі

22. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства.

Останнім часом участь у правовідносинах іноземців та осіб без громадянства в Україні значно зросла. Це пов’язано з офіційним визнанням у нашій державі загальноцивілізаційних цінностей, притаманних людству в цілому, поступовим усвідомленням необхідності формування громадянського суспільства, розширенням міжнародних зв’язків, визнанням Україною міжнародних правових актів. Традиційно СК України містить окремий інститут, присвячений регулюванню сімейних відносин за участю іноземців … Читати далі

1. Суб’єкти права власності на землю, їхні права, обов’язки. Захист права власності на землю.

Стаття 80 ЗК. Суб’єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності. Стаття 81 … Читати далі

2. Право і види власності на землю. Спільна сумісна власність на землю. Порядок і умови отримання землі у приватну власність.

Стаття 1 ЗК. Земля – основне національне багатство 1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. 2. Право власності на землю гарантується. 3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Стаття 78 ЗК. Зміст права власності на … Читати далі

3. Позбавлення права власності на землю і на право користування землею. Порядок розгляду спорів.

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з … Читати далі

4. Органи, які розглядають земельні спори. Строки і порядок їх вирішення. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Стаття 158 ЗК. Органи, що вирішують земельні спори 1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. 2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо … Читати далі

5. Плата за землю. Земельний податок. Застава земельних ділянок і земельні торги. Спори з цих питань і порядок їх вирішення.

Стаття 206 ЗК. Плата за землю 1. Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. 2. Плата за землю справляється відповідно до закону. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів визначено Податковим кодексом України 14.1.147. Податкового кодексу України, плата за землю – обов’язковий платіж … Читати далі

6. Приватизація землі. Спори з цих питань і порядок їх вирішення.

Відповідно до чинного земельного законодавства України приватизація земель може бути безоплатною (ч. 3,4 ст. 116, ст.ст. 118, 121 ЗК) і платною. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК. Стаття 128 ЗК визначається Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Стаття 129 ЗК – Особливості продажу земельних ділянок … Читати далі

7. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок. Розгляд спорів із цих питань.

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з … Читати далі

8. Відшкодування збитків у зв’язку з викупом та примусовим відчуженням земельних ділянок: порядок, розміри, умови, спори з приводу відшкодування збитків.

Глава 24 ЗК «Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших … Читати далі

9. Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних норм. Види цієї відповідальності. Органи, уповноважені розглядати справи про право порушення у галузі ветеринарної медицини, порядок розгляду.

Загальні правові, організаційні та фінансові засади функціонування ветеринарної медицини, вимоги щодо ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, охорони довкілля, а також повноваження державних органів, права й обов’язки юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду визначає Закон України … Читати далі

10. Правове регулювання використання ядерної енергії та відповідальність за порушення у цій галузі.

Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» є основоположним у ядерному законодавстві України. Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов’язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов’язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює … Читати далі

11. Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, відшкодування завданої шкоди.

Правові основи захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання визначено Законом України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”. Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання, що забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією … Читати далі

12. Правове регулювання використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду.

Правовим регулюванням використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду є Лісовий кодекс України, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Відповідно до Лісового кодексу України, земельна лісова ділянка – земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших … Читати далі

13. Вирішення спорів у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Глава 21 ЛК «ВИРІШЕННЯ СПОРІВ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ, ЗАХИСТУ, ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ» Стаття 103. Органи, що вирішують спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів Спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, … Читати далі

14. Відповідальність фізичних і юридичних осіб за шкоду, заподіяну лісовому господарству, її компенсація та відшкодування.

Глава 22 ЛК «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА» Стаття 105. Відповідальність за порушення лісового законодавства Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: 1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; 2) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або … Читати далі

15. Водокористування: суб’єкти, види і порядок. Відповідальність за порушення водного законодавства.

Відповідно до Водного кодексу України, водокористування – використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів). Стаття 42. Водокористувачі Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці … Читати далі

16. Вирішення спорів із питань використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів.

Глава 22 ВК. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ З ПИТАНЬ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ Стаття 109. Порядок розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) … Читати далі

17. Відповідальність за порушення водного законодавства.

Глава 23 ВК. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Стаття 110. Відповідальність за порушення водного законодавства Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства … Читати далі

18. Правовий статус територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Юридичний захист громадян, які проживають на цій території, їхні пільги, гарантії.

Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року (далі – Закон) регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах; закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних … Читати далі

19. Правовий статус громадян, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Правова допомога цій категорії громадян.

Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року (далі – Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності … Читати далі

20. Правове регулювання використання надр в Україні. Надання надр у користування, права і обов’язки користувачів надр. Плата за користування надрами.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра, Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Особливості користування надрами під час виконання угоди про розподіл продукції, у тому числі пов’язані з наданням, передачею, обмеженням, тимчасовою забороною (зупиненням) … Читати далі

21. Вирішення спорів із питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

ГЛАВА 5 Кодексу України про надра. “ВИРІШЕННЯ СПОРІВ З ПИТАНЬ КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ” Стаття 64. Порядок розгляду спорів з питань користування надрами Спори з питань користування надрами розглядаються органом державного геологічного контролю, органом державного гірничого нагляду, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального … Читати далі

1. Роль і місце Конвенції в системі захисту прав та свобод людини в рамках української правової системи. Застосування Конвенції та практики ЄСПЛ в Україні.

Якщо звернутись до історії існування системи міжнародного права, то ми побачимо безліч прикладів ретельно розроблених норм, які на практиці ігнорувались. Будь-які труднощі у створенні міжнародного права бліднуть поряд з проблемою того, як зробити міжнародне право ефективним. Міжнародне право спрацьовує там, де воно найчастіше застосовується, а саме – у національних правових системах. Якщо положення договору чи … Читати далі

2. Міжнародні механізми захисту прав людини. Право громадян України на звернення до конвенційних органів з захисту прав людини.

Під терміном “механізми міжнародного захисту прав людини” розуміють систему міжнародних (міждержавних) органів і організацій, що діють з метою здійснення міжнародних стандартів прав і свобод людини чи їх відновлення у випадку порушення. Слід зазначити, що, окрім міждержавних органів і організацій, у світі існує безліч так званих неурядових правозахисних організацій. Ст. 55 Конституції України, яка надає право … Читати далі

3. Право на життя та позитивні зобов’язання держави. Заборона смертної кари, питання екстрадиції та видачі правопорушників (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Стаття 1 Зобов’язання поважати права людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Розділ I Права і свободи Стаття 2 Право на життя 1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно … Читати далі

4. Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 3 Конвенції “Заборона катування” Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Справа «Григор’єв проти України» (Заява № 51671/07) Заявник стверджував, що зазнав катування з боку працівників міліції та що його засудження головним чином ґрунтувалось на його визнавальних показаннях і речових доказах, отриманих за допомогою примусу … Читати далі

5. Заборона рабства та примусової праці (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Стаття 4 Конвенції “Заборона рабства і примусової праці” 1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. 2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю. 3. Для цілей цієї статті значення терміна “примусова чи обов’язкова праця” не поширюється: a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно … Читати далі

6. Право на свободу та особисту недоторканність. Свобода пересування (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 5 Конвенції “Право на свободу та особисту недоторканність” 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для … Читати далі

7. Право на справедливий судовий розгляд неупередженим судом (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Стаття 6 Конвенції “Право на справедливий суд” 1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть … Читати далі

8. Заборона зворотної дії кримінального права (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Стаття 7 Конвенції “Ніякого покарання без закону” Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення … Читати далі

9. Право на повагу до приватного і сімейного життя (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Стаття 8 Конвенція “Право на повагу до приватного і сімейного життя” 1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в … Читати далі

10. Свобода думки, совісті та релігії (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 9 Конвенції “Свобода думки, совісті і релігії”    1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, … Читати далі

11. Свобода вираження поглядів (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 10 Конвенція “Свобода вираження поглядів” 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. 2. Здійснення цих свобод, оскільки воно … Читати далі

12. Свобода мирних зібрань та об’єднання (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 11  Конвенції “Свобода зібрань та об’єднання” 1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. 2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах … Читати далі

13. Право на ефективний засіб захисту прав і свобод, гарантованих Конвенцією (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 13 Конвенції “Право на ефективний засіб юридичного захисту” Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Зміст поняття «ефективний засіб правового захисту” Стаття 13 Конвенції гарантує “ефективний засіб правового … Читати далі

14. Поняття дискримінації та його розвиток у практиці Європейського суду з прав людини (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 14 Конвенції “Заборона дискримінації” Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Стаття 1 Першого протоколу «Кожна фізична або юридична … Читати далі

15. Захист прав власності Європейським судом з прав людини (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Право на вільне володіння своїм майном: стаття 1 Протоколу № 1 “Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в … Читати далі

16. Принцип NON BIS IN IDEM (заборони притягнення до відповідальності або покарання двічі за одне й те саме діяння) (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції Право не бути притягненим до суду або покараним двічі. 1. Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури … Читати далі

17. Право на оскарження в кримінальних провадженнях. Відшкодування в разі незаконного засудження (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Протокол № 7 до Конвенції  Стаття 2: “1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом. 2. Із цього права можуть робитися винятки для незначних правопорушень, … Читати далі

18. Право на освіту. Право на вільні вибори (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

Право на освіту: стаття 2 Протоколу № 1 “Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань.” Право на освіту, яке викладене в статті 2 Протоколу № … Читати далі

19. Порядок, умови та строки звернення до Європейського суду з прав людини. Критерії прийнятності скарги Європейським судом з прав людини та процедура її розгляду.

Перед тим, як вирішити, чи можете Ви звернутися до Європейського суду з прав людини, необхідно уважно прочитати Конвенцію та Пояснювальну нотатку для заявників. Якщо Ваша справа відповідає критеріям, наведеним у вищезазначених текстах, Вам слід відкріпити формуляр заяви від даного пакета документів та заповнити його згідно з вказівками, викладеними у Пояснювальній нотатці. Довіреність потрібно заповнювати лише … Читати далі

20. Індивідуальні та колективні заходи при встановленні порушення державою прав особи.

Стаття 34 Конвенції “Індивідуальні заяви” Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов’язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права. Стаття 35 Конвеції “Умови прийнятності” 1. … Читати далі

21. Процедура дружнього врегулювання у справі, яка перебуває в провадженні Європейського суду з прав людини.

Стаття 39 Протокол № 14 до Конвенції “Досягнення дружнього врегулювання” 1. На будь-якій стадії провадження Суд може надати себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, як їх визначає Конвенція та протоколи до неї. 2. Процедура, що здійснюється відповідно до пункту 1, є конфіденційною. 3. У разі досягнення … Читати далі

22. Рішення Європейського суду з прав людини та порядок їх виконання Україною.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням … Читати далі

22. Правове регулювання використання водойм в Україні. Спори з цих питань.

Відповідно до Водного кодексу України, водойма – безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об’єкт. Водний кодекс України виділяє такі штучно створені водойми як. Водосховище – штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку. Ставок – штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. … Читати далі

1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії в просторі, часі та за колом осіб. Завдання кримінального провадження.

Стаття 1 КПК. Кримінальне процесуальне законодавство України Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Довідково: Кримінальне провадження – це досудове розслідування і судове провадження, … Читати далі

2. Загальні засади кримінального провадження. Верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя: нормативно-правовий механізм забезпечення реалізації. Змагальність сторін як основоположна засада функціонування кримінального судочинства в Україні.

Стаття 7 КПК. Загальні засади кримінального провадження Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права (Стаття 8 КПК. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип … Читати далі

3. Процесуальні гарантії діяльності адвоката в кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: 1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; 2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, … Читати далі

4. Види адвокатської діяльності в кримінальному провадженні. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні. Порядок залучення захисника та підтвердження його повноважень на участь у кримінальному провадженні. Випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні. Відмова від захисника і його заміна.

Відповідно до Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності у кримінальному провадженні є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи … Читати далі

5. Участь адвоката на стадії досудового розслідування, його права та обов’язки. Участь адвоката у слідчих (розшукових) діях. Суть, методика, значення та тактика участі адвоката в процесуальних діях на стадії досудового розслідування.

КПК визначає досудове розслідування як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. З … Читати далі

6. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії, види та підстави їх проведення.

Глава 21. § 1. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії Стаття 246 КПК. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості … Читати далі

7. Клопотання адвоката на досудовому розслідуванні. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора на стадії досудового розслідування. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.

Захисник вправі подавати слідчому або прокурору клопотання щодо проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та вжиття інших заходів, спрямованих на з’ясування обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, а також на реалізацію прав і законних інтересів підозрюваного. Вони розглядаються у строк не більше 3-х днів з моменту подання і задовольняються за наявності належних підстав. Про … Читати далі

8. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами. Визнання доказів недопустимими. Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов’язок доказування. Висновок експерта як джерело доказу у кримінальному провадженні. Права адвоката щодо збирання доказів. Оцінка доказів.

Глава 4. Докази і доказування 1. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами Стаття 84 КПК. Докази Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та … Читати далі

9. Відводи. Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Підстави для відводу прокурора, слідчого, захисника, представника, спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання. Заява про відвід та порядок вирішення питання про відвід. Наслідки відводу.

6. Відводи Стаття 75 КПК. Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) … Читати далі

10. Заходи забезпечення кримінального провадження, їх види, загальні правила застосування. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів. Тимчасове вилучення майна. Арешт майна. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

Розділ ІІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування Стаття 131 КПК. Види заходів забезпечення кримінального провадження Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження … Читати далі

11. Запобіжні заходи, їх види, мета і підстави застосування. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Положення щодо порядку скасування і зміни запобіжного заходу. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою. Строки та порядок подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13. Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду Стаття 176 КПК. … Читати далі

12. Загальні положення закінчення досудового розслідування. Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Глава 24. Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування 1. Форми закінчення досудового розслідування Стаття 283 КПК. Загальні положення закінчення досудового розслідування Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з … Читати далі

13. Відкриття матеріалів іншій стороні: порядок та методика здійснення. Правовий режим, методика ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Адвокатське досьє (провадження).

Стаття 290 КПК. Відкриття матеріалів іншій стороні Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про … Читати далі

14. Загальні положення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, їх особливості.

Стаття 297-1 КПК. Загальні положення спеціального досудового розслідування 1. Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. 2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, … Читати далі

15. Особливі порядки провадження щодо кримінальних проступків та в суді присяжних. Участь адвоката у таких формах кримінальних проваджень.

Стаття 298 КПК. Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків 1. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Стаття 299 КПК. Запобіжні заходи під час досудового розслідування кримінальних проступків 1. Під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді … Читати далі

16. Участь адвоката в підготовчому провадженні та судовому розгляді. Його права та обов’язки. Межі та процедура судового розгляду. Здійснення допиту під час судового розгляду. Судові дебати. Промова адвоката. Підготовка та методика її проголошення.

Глава 27 КПК. Підготовче провадження Стаття 314 КПК. Підготовче судове засідання 1. Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. 2. Підготовче судове засідання … Читати далі

17. Право на апеляційне оскарження. Підстави, порядок і строки апеляційного оскарження. Вимоги до апеляційної скарги. Методика складання адвокатом апеляційної скарги на судове рішення. Подання заперечень на апеляційну скаргу. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження. Участь адвоката у суді апеляційної інстанції.

Глава 31 КПК. Провадження в суді апеляційної інстанції Стаття 392 КПК. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку 1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування … Читати далі

18. Право на касаційне оскарження. Підстави, порядок і строки касаційного оскарження судових рішень. Вимоги до касаційної скарги. Методика складання адвокатом касаційної скарги. Подання заперечень на касаційну скаргу. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

Стаття 424 КПК. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку 1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень … Читати далі

19. Перегляд судових рішень Верховним Судом України, право на звернення та підстави такого перегляду. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення Верховним судом України, строки та порядок її подання.

Глава 33 КПК. Провадження у Верховному Суді України Стаття 444 КПК. Перегляд судових рішень Верховним Судом України 1. Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Стаття 445 КПК. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України 1. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом … Читати далі

20. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, порядок і строки її подання.

Глава 34 КПК. Провадження за нововиявленими обставинами Стаття 459 КПК. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами 1. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. 2. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на … Читати далі

21. Угоди про примирення та про визнання винуватості в кримінальному провадженні. Ініціювання та укладення угоди, вимоги до її змісту. Участь адвоката при укладенні угод. Наслідки укладення та затвердження угоди. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди.

Глава 35 КПК. Кримінальне провадження на підставі угод Стаття 468 КПК. Угоди в кримінальному провадженні 1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Стаття 469 КПК. Ініціювання та укладення угоди 1. Угода … Читати далі

22. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження: загальні засади, форми та обсяг. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).

Глава 42 КПК. Загальні засади міжнародного співробітництва Стаття 541 КПК. Роз’яснення термінів 1. Терміни, що їх вжито в цьому розділі Кодексу, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: 1) міжнародна правова допомога – проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої … Читати далі

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність. Дія кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб.

Стаття 3 КК, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом (тобто після 1.09.2001), включаються до нього після набрання ними чинності. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки … Читати далі

2. Поняття злочину. Класифікація злочинів. Відмежування злочину від проступку та діянь, що не являють собою суспільної небезпеки. Закінчений та незакінчений злочин. Готування до злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині. Покарання при незакінченому злочині.

Стаття 11 КК, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, … Читати далі

3. Поняття вини та її форми. Поняття осудності та неосудності в кримінальному праві. Обмежена осудність. Примусові заходи медичного характеру. Види примусових заходів медичного характеру. Продовження, зміна або припинення застосування заходів. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

Стаття 23 КК, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Стаття 24 КК, умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала … Читати далі

4. Співучасть у злочині. Види співучасників. Відмежування співучасті від переховування або обіцяного неповідомлення про підготовлюваний або вчинюваний злочин. Кримінальна відповідальність співучасників. Добровільна відмова співучасників.

Стаття 26 КК, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Суспільні небезпека умисних спільних дій кількох суб’єктів злочину зумовлена такими чинниками: об’єднанням індивідуальних знань, умінь, навичок, співучасників; полегшенням готування до злочину, безпосереднього його вчинення та приховування; здатністю досягти мети, якої неспроможна досягти одна особа; ускладненням виявлення, запобігання та … Читати далі

5. Повторність, сукупність і рецидив злочинів.

Стаття 32 КК, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, … Читати далі

6. Необхідна оборона та крайня необхідність. Перевищення меж необхідної оборони. Уявна оборона. Захист у таких справах.

Стаття 36 КК, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не … Читати далі

7. Звільнення від кримінальної відповідальності та від відбування покарання.

Стаття 44 КК, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом. Стаття 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від … Читати далі

8. Поняття покарання. Види покарань. Основні та додаткові покарання. Призначення покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків. Правила складання покарань. Зарахування строку попереднього ув’язнення. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Стаття 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. … Читати далі

9. Спеціальна конфіскація. Випадки застосування спеціальної конфіскації. Заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб: їх види; підстави для застосування та підстави для звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру.

Стаття 96-1 КК, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або … Читати далі

10. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Стаття 97 КК, до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті … Читати далі

11. Злочини проти основ національної безпеки, їх кваліфікуючі ознаки.

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих суспільних відносин неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними … Читати далі

12. Умисне вбивство. Погроза вбивством. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи».

Стаття 115 КК. Умисне вбивство Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, – карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років. Умисне вбивство: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 3) заручника або викраденої людини; 4) вчинене з особливою жорстокістю; 5) … Читати далі

13. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи».

Стаття 152 КК. Зґвалтування Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу, – карається позбавленням волі на строк … Читати далі

14. Злочини проти власності, їх кваліфікуючі ознаки та розмежування між ними. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Стаття 185. Крадіжка Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років. Крадіжка, вчинена … Читати далі

15. Злочини у сфері господарської діяльності, їх кваліфікуючі ознаки. Контрабанда. Фіктивне підприємництво. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Шахрайство з фінансовими ресурсами. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних … Читати далі

16. Злочини проти громадської безпеки, їх кваліфікуючі ознаки. Терористичний акт, втягнення у вчинення терористичного акту. Фінансування тероризму. Бандитизм та його відмінність від злочинів проти власності, скоєних організованою злочинною групою. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».

Стаття 255 КК. Створення злочинної організації Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, … Читати далі

17. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Незаконне заволодіння транспортним засобом.

Стаття 286 КК. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, – карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, … Читати далі

18. Хуліганство та його відмінність від злочинів проти здоров’я людини. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство».

Стаття 296 КК. Хуліганство Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. Ті самі дії, вчинені групою осіб, … Читати далі

19. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та подібні дії, вчинені без мети збуту. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.

Стаття 307 КК. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. Ті самі дії, … Читати далі