Глава 27 КПК. Підготовче провадження
Стаття 314 КПК. Підготовче судове засідання
1. Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
2. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
4. Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.
5. У підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Стаття 314-1 КПК. Складання досудової доповіді
1. З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
2. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п’яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
3. Форма, зміст та порядок складання досудової доповіді про обвинуваченого визначаються законодавством.
4. Досудова доповідь не складається: 1) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; 2) щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 3) щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором у порядку, передбаченому статтею 497 цього Кодексу, складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру; 4) щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування примусових заходів виховного характеру відповідно до параграфа 2 глави 38 розділу VI цього Кодексу; 5) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; 6) щодо особи, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання; 7) у разі якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої цим Кодексом.
5. Досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.
6. Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.
Стаття 315 КПК. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду
1. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
2. З метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Стаття 316 КПК. Закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду
1. Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
2. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Стаття 317 КПК. Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) та право на ознайомлення з ними
1. Документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).
2. Після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії.
3. Матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.
Враховуючи вимоги Глави 27 КПК, Підготовче провадження – це стадія кримінального процесу, в якій суддя одноособово за участю прокурора та інших учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників) здійснює процесуальну діяльність спрямовану на перевірку повноти і правильності проведеного досудового розслідування і вирішує питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.
Під час підготовчого судового провадження адвокат має право подавати до суду клопотання щодо обрання, зміни, скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі щодо запобіжного заходу, який був застосований щодо потерпілого (ч. 2 ст. 315 КПК).
Після призначення справи до судового розгляду, головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження (зокрема, і адвокату) на їх клопотання можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, під час якого вони мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 317 КПК)
Робота адвоката на даному етапі полягає у виконанні обов’язку щодо захисту свого клієнта, відстоюванні його прав, свобод та інтересів. Участь адвоката сприяє клієнту у обранні з самого початку провадження в суді вірної позиції свого захисту або відстоювання власних інтересів, впевнює цю особу у здійсненні правосуддя згідно вимог чинного законодавства, не дає владним суб’єктам кримінальної юстиції перевищувати свої повноваження та діяти у спосіб, не передбачений законом. Одними з найважливіших завдань адвоката у судовому провадженні є з’ясування чи правильно сторона обвинувачення кваліфікувала кримінальне правопорушення, чи проведені усі слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії у відповідності до вимог закону, а якщо ж винуватість підзахисного і кваліфікація його дій сумнівів не викликає, то забезпечити призначення найменш суворого покарання.
Для ефективного здійснення захисту в суді адвокат має такі права: брати участь у допиті осіб; збирати і подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу і подавати щодо них свої зауваження; оскаржувати в установленому порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення тощо. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5-ти захисників одного обвинуваченого.
У випадку неприбуття захисника у судове засідання без поважних причин, на суд покладається обов’язок поручити питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом 3-х днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом 3-х днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з’явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням. Захисникові, який раніше не брав участі у цьому провадженні, суд зобов’язаний надати час, достатній для ознайомлення з його матеріалами і підготовки до участі в судовому засіданні.
Докази зі сторони обвинувачення, як ініціатора кримінального провадження, досліджується в першу чергу, а зі сторони захисту обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту – захисник, якщо ж обвинувачений взяв захист цілком на себе – сам обвинувачений.
У судових дебатах, крім інших учасників бере участь і адвокат як захисник або представник потерпілого, цивільного позивача чи відповідача. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.
Відповідно до ст. 47 КПК, захисник в суді зобов’язаний використовувати засоби захисту, з метою забезпечення дотримання прав, свобод та інтересів обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого.
Адвокат зобов’язаний прибувати для участі у судовому засіданні. У разі неможливості прибути в призначений строк він зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, – також і цей орган (установу).
Захисник без згоди обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в цьому провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.
Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках: 1) якщо є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків його обов’язкової участі як захисника; 3) умисного невиконання обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог КПК тощо; 4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 і ч. 4 ст. 58 КПК адвокат як захисник або представник потерпілого користується процесуальними правами особи, захист якої він здійснює або інтереси якої представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється ними безпосередньо і не може бути доручена захиснику (наприклад, право давати показання). Представляючи інтереси цивільного позивача чи відповідача, адвокат користується процесуальними правами зазначених особі (ч. 3 ст. 63 КПК).
Крім цього, ст. 20 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, встановлює такі права адвоката: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Проведення прямого та перехресного допитів в суді врегульовано у ч. 6 ст. 352 КПК, яка передбачає, що свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту – захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе – обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.
Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.
Під час допиту свідка сторонами кримінального провадження головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосуються суті кримінального провадження.
Засада гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами закріплена у п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України та знайшла подальшого розвитку й деталізації у положеннях нового КПК. Так, ч. 6 ст. 27 КПК передбачає, що кожний присутній в залі судового засідання може використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються за ухвалою суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.
Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у передбаченому КПК порядку (ч. 5 ст. 27 КПК)
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов’язковим. Виняток з цього правила допускається у разі неприбуття в судове засідання всіх учасників судового провадженні, а також якщо воно за законом здійснюється судом за їх відсутності (наприклад, письмове апеляційне чи касаційне провадження передбачають ст.ст. 406,435 КПК).
Процесуальні дії в суці фіксуються в журналі судового засідання і на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів вони зафіксовані (ст. 103 КПК). Про здійснення повного фіксування судового розгляду та про умови фіксування судового засідання повідомляє секретар судового засідання (ст. 343 КПК).
Відповідно до ст. 336 КПК, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені КПК.
Дистанційне судове провадження може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Перебіг і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, обов’язково фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов’язаний вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Якщо ж така особа, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває ця особа, здійснити вказані дії. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов’язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань, вказані дії, здійснюються службовою особою такої установи.
Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати. Крім цього, згідно ч. 9 ст. 352 КПК у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, обвинуваченого (ч. 3 ст. 351 КПК), потерпілого (ч. 2 ст. 353 КПК), який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов’язаний з’ясувати наявність заперечень сторін проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту свідка в такому режимі.