При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно з яким перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація – ст. 993 ЦК України) допускається лише в майновому страхуванні і таке право не може бути застосоване в особистому страхуванні життя і здоров’я. Відтак, при особистому страхуванні життя і здоров’я потерпіла особа має право отримати і страхову виплату від Фонду, і в повному обсязі відшкодування шкоди від її заподіювача. Оскільки право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду здоров’ю, за своїм характером є таким, що нерозривно пов’язане з особою самого потерпілого, то згідно зі ст. 515 ЦК України воно не може переходити до інших осіб, зокрема і до Фонду. Здійснення Фондом страхових виплат застрахованому за договором загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання шкодою для Фонду не є, оскільки винна в порушенні прав застрахованого особа ніяких прав Фонду не порушила. У зв’язку з цим, у разі виплати Фондом страхових сум застрахованому у Фонду відсутнє і право регресної вимоги до винної у настанні страхового випадку особи.
ПОСТАНОВА ВСУ від 05 вересня 2012 року
Судові палати у господарських та у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І., Берднік І.С., Колесника П.І., Романюка Я.М., Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Гуля В.С., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., Ємця А.А., Патрюка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Новікъ” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 року в справі № 9/17-1131-2011 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Новікъ” про стягнення 67 155 грн 51 коп.,
в с т а н о в и л и:
У березні 2011 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області (далі – Фонд) звернулося до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 67 155 грн 51 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 травня 2007 року на автодорозі м. Іллічівськ – с. Санжейка Овідіопольського району Одеської області унаслідок зіткнення автомобілів “КІА Преджио”, ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить ТОВ “Новікъ” та “ВАЗ-21104”, ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить ТОВ “Одеські курчата”, пасажир автомобіля “ВАЗ-21104” ОСОБА_1, який перебував із ТОВ “Одеські курчата” у трудових відносинах, отримав тілесні ушкодження. Згідно з висновком МСЕК йому встановлено стійку втрату професійної працездатності (60 %) та ІІ групу інвалідності.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2007 року винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2, який керував автомобілем “КІА Преджио”, що належить відповідачу, та перебував з ним у трудових відносинах.
На підставі положень ст.ст. 34, 35, 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” станом на 23 січня 2009 року ОСОБА_1. Фондом сплачено страхові виплати в сумі 67 155 грн 51 коп. (одноразова допомога, щомісячні страхові виплати).
Посилаючись на те, що між страховими виплатами, сплаченими потерпілому на виробництві та діями особи, винної у скоєнні ДТП, є причинний зв’язок і ці правовідносини не охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, зазначені збитки, за дії свого працівника ОСОБА_2, повинен відшкодовувати власник автомобіля “КІА Преджио”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ “Новікъ” на користь Фонду – 67 155 грн 51 коп., на користь Державного бюджету України – 671 грн 56 коп. державне мито та 236 грн – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 червня 2011 року рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 року рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 червня 2011 року залишено без змін.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, ТОВ “Новікъ” просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень ст.ст. 515, 993, 999, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 2, 6, 46 Закону України “Про загальнообов’язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
В обґрунтування заяви ТОВ “Новікъ” додано копії судових рішень: постанови Вищого господарського суду України від 20 лютого 2012 року в справі № 5015/4809/11 (5/198); рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року; рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2011 року, в яких наведено правову позицію про те, що відносини між Фондом та працівником є правовідносинами з обов’язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, оскільки Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.
Таке право, згідно ст. 993 ЦК України переходить до страховика лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 22 травня 2012 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши пояснення представників сторін, судові палати вважають, що заява підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем відповідача, ОСОБА_1 – заступник головного інженера ТОВ “Одеські курчата”, який у цей час виконував трудові обов’язки, отримав тілесні ушкодження. 13 лютого 2008 року складено акт про нещасний випадок на виробництві. ОСОБА_1 був оглянутий МСЕК і визнаний інвалідом ІІ групи трудового каліцтва, йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Згідно з постановою начальника відділення Фонду № 171 від 15 липня 2008 року за договором особистого страхування ОСОБА_1 призначені одноразова та щомісячна страхові виплати. Загальна сума цих виплат становить 67 155 грн 51 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Згідно із ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
На підставі ст. 46 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, про яке зазначено в ст. 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а отже, відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому, згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України не набуває права зворотної вимоги до винної особи.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 року підлягає скасуванню, а справа – передачі до Вищого господарського суду України на новий касаційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК України, судові палати
п о с т а н о в и л и:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Новікъ” задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 року скасувати, а справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.
Головуючий В.П. Барбара, судді: М.І. Балюк, І.С. Берднік, Л.І. Григор’єва, В.С. Гуль, А.А. Ємець, Т.Є. Жайворонок, П.І. Колесник, Н.П. Лященко, Л.І. Охрімчук, М.В. Патрюк, О.І. Потильчак, Я.М. Романюк, Ю.Л. Сенін, А.Г. Ярема