Підтвердження факту трудових правовідносин

Непоодинокими у практиці є випадки ухилення роботодавця від оформлення трудових відносин з працівником у відповідності до вимог трудового законодавства чи приховування трудових відносин укладенням цивільно-правових договорів (підряду або про надання послуг), що в подальшому зумовлює виникнення трудових спорів.

У разі відмови роботодавця привести фактичні відносини з громадянином у відповідність до вимог трудового законодавства, факт трудових відносин, як факт, що має юридичне значення, може бути встановлений у судовому порядку, а, враховуючи наявність спору – у позовному провадженні.

З аналізу судової практики вбачається, що працівники, які не отримують відповідної оплати та компенсації при звільненні, звертаються до суду з позовними заявами про встановлення факту перебування у трудових відносинах, а також стягнення відповідних сум. Деякі позивачі зазначають, що лише при звільненні їм стало відомо, що трудові відносини не було оформлено відповідно до вимог трудового законодавства. Також поширеними є звернення працівників або родичів загиблих працівників до суду у зв’язку з травмуванням або загибеллю особи під час виконання трудових обов’язків при відсутності оформлення трудових відносин з метою отримання страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При вирішенні позову позивачем підлягають доведенню належними доказами факт існування між сторонами трудових правовідносин.

Це докази про допущення особи до роботи (проходження медичного огляду, копії заяв про прийом на роботу, анкет, листів про розгляд резюме, записи в журналі про передачу трудової книжки, про ознайомлення з будь-якими правилами на підприємстві тощо); виконання трудової функції (акти здачі робіт, довіреності, видані роботодавцем на працівника, записи в книзі скарг і пропозицій, листування з клієнтом, покази колег по роботі, контрагентів, телефонні розмови, фотографії на робочому місці, відеозапис на робочому місці тощо); виконання вимог щодо внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві (можна підтвердити показами охоронців на пропускні системі офісного центру, відеозаписами з камер спостереження на пропускних пунктах, пропускними картками, журналами реєстрації виходу на роботу тощо); виплату заробітної плати (підписи на платіжних документах, підписи в журналах, квитанції, документи про перерахування коштів на картковий рахунок тощо).

У кожному конкретному випадку необхідно надати всі належні докази, щоб підтвердити факт укладення трудового договору.

У справі № 350/403/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про наявність трудових відносин між позивачем, який виконував будівельні роботи, та підприємством, оскільки відповідно до пояснень директора підприємства останній організовував процес трудової діяльності позивача та інших членів бригади: на власному автомобілі неодноразово привозив працівників до місця проведення ремонтних робіт, забезпечував їх будівельними матеріалами та обладнанням для робіт (дошками для влаштування настилів та поручнів, металевим риштуванням). Суд зазначив, що директор організував трудову діяльність особи, що свідчить про наявність між сторонами трудового договору, а не договору підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик.

А у іншій справі Верховний Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач, який просив встановити факт перебування його загиблого сина у трудових відносинах з товариством, не довів обставини, що його син, перебував у трудових відносинах, оскільки відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та відсутні докази виплати заробітної плати за трудовим договором (постанова ВС від 23.01.2018 у справі № 761/2846/16-ц).

При покликанні роботодавця на те, що між сторонами існують договірні зобов’язання за договором підряду, для спростування таких доводів необхідно звертати увагу на те, чи визначено таким договором обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання; відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові; перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик (постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц).

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.