14. Позовна заява зі спору, що виникає із спадкового права.

До Подільського районного суду міста Києва
вулиця Хорива, 21, Київ, 02000

Позивач: Іванов Іван Іванович
вул. Спаська, 3, кв. 16, м. Київ, 02000

Відповідач: Петренко Василій Васильович
вул. Спаська, 36, кв.3, м. Київ, 02000

третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві
Музейний провулок, 2Д, Київ, 02000

Позовна заява
про визнання права власності в порядку спадкування за законом

В 2013 році померла Іванова Марина Петрівна, яка є матір’ю Іванова Івана Івановича (далі – позивач), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 12345 від 01 листопада 2013 року.
Після смерті Іванової Марини Петрівни відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: квартиру Спаська, 3, кв. 16, що належала на праві власності померлій, про що свідчить дублікат свідоцтва про право власності від 26.10.2004 та інформаційна довідка Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна КВ-2014 №56295 від 04.04.2014.
Спадкоємцем першої черги за законом після померлої є її дитина Іванов Іван Іванович, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Позивач зареєстрований в спірній квартирі з 12.09.2006р.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2004 за позовом Петренко В.В. визнано такими, що втратили право користування вказаною квартирою та зобов’язано ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію позивача.
Як вбачається з копії наданих матеріалів спадкової справи №47/2014 Третьої київської державної нотаріальної контори щодо майна померлої, відповідачем 26.03.2014, а позивачем 28.03.2014, подані заяви до про прийняття спадкового майна після смерті спадкодавця.
19.12.2014 завідувачем Третьої Київської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка належала померлій, оскільки правовстановлюючий документ на вищевказану квартиру відсутній, а на наданому дублікаті свідоцтва про право власності (серії 12345), виданому Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації м. Києва 07.10.2014 відсутні державна реєстрація.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у том числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень ч. 3 та ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку
хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно роз’яснень, які містяться в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов’язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку. Непред’явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п’ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов’язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред’явлена особою, для якої таке усунення породжує пов’язані зі спадкуванням права та обов’язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Померла потребувала сторонньої допомоги, оскільки хворіла, що підтверджується довідкою Клінічної лікарні №15 Подільського району м. Києва №101 від 02.02.2016. З вказаної довідки вбачається, що громадянка Іванова Марина Петрівна, перебувала на лікуванні в терапевтичному відділенні №2 в період з 08 по 23 жовтня 2012 року з діагнозом : ІХС, дифузний склероз коронарних судин, аорти, гіпертонічна хвороба ІІ ст., застійні явища в легенях, вторинна анемія середньої тяжкості.
Крім того, з довідки Київської міської клінічної лікарні №8 від 03.04.2016 вбачається, що причиною смерті Іванової Марини Петрівни є атеросклеротична гангрена обох нижніх кінцівок.
Отже, спадкодавець хворіла на тяжку хворобу, була прикута до ліжка, та потребувала стороннього догляду. Оскільки позивач проживав з матір’ю, то він і здійснював цей догляд. Ці обставини також підтвердили свідки.
Свідок Пуська Олена Григорівна, яка є сусідкою позивача з 1989 р., пояснила, що почала спілкуватись з матір’ю позивача за п’ять років до смерті останньої, яка проживала в одній квартирі разом із сином. Померла часто перебувала в лікарні, оскільки мала захворювання з діагнозом гангрена обох ніг, які були усі в ранах, у зв’язку з чим не могла самостійно ходити та потребувала сторонньої допомоги. Син піклувався про матір, носив її до вбиральні, матеріально утримував останню, хоча сім’я не жила в достатку. Відповідача ніколи не бачила.
Свідок Чех Микола Іванович пояснив, що є товаришем Іванової Марини Петрівни останніх десять років. Позивач проживав із матір’ю, доглядав за нею, оскільки вона останні два роки до смерті постійно тяжко хворіла, потребувала постійної сторонньої допомоги. Вказаній сім’ї свідок періодично допомагав, перевозив Іванову Марину Петрівну до лікарні на своєму автомобілі , купував лікарські препарати. Бував у Іванової Марини Петрівни вдома періодично, два рази на місяць, мати якого перебувала в лежачому стані. До смерті Іванової Марини Петрівни відповідач до матері не приїздив, матеріальної допомоги не надавав. Свідок пояснив, що після того, як мати зняла відповідача з реєстраційного обліку з квартири, він не мав бажання спілкуватись з нею, а не допомагав, оскільки не знав про її стан здоров’я.
Свідок пояснив, що знає цю сім’ю з дитинства, товаришували з ними. Йому відомо, що померла на підставі рішення суду зняла з реєстраційного обліку позивача, оскільки матеріально тяжко було сплачувати за комунальні послуги. До цього часу позивач не ухилявся від своїх обов’язків щодо матері. В подальшому мати приватизувала квартиру на себе. Після того позивач переїхав зі своєю сім’єю в м. Мелітополь. Як часто вони між собою спілкувались свідку невідомо. Він зробив висновок про те, що позивач в добрих стосунках з матір’ю з того, що на його запитання про позивача, вона відповіла, що з ним все добре. Але особисто свідок з позивачем до смерті Іванової Марини Петрівни не спілкувався.
Померла перебувала у безпорадному стані, що зумовлений похилим віком та тяжкою хворобою, внаслідок чого вона не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Позивач тривалий час опікувався, матеріально забезпечував та надавав допомогу спадкодавцеві. Відповідач не допомагав, не цікавився станом здоров’я матері, хоча нічого йому не перешкоджало цьому. А образа на матір, що стала підставою для припинення спілкування з нею з 2004 року, не може вважатись поважною причиною для утримання від обов’язку надання допомоги спадкодавцю.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за якими ним надавалась матеріальна або інша допомога на утримання та догляд померлої. Навіть на похоронах матері він не був присутній.
Тобто в даному випадку ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, яка потребувала допомоги, полягає в її умисній бездіяльності.

З урахуванням викладеного та на підставі статей 1224, 1258, 1261 Цивільного кодексу України, статей 10, 11, 60, 119-120 Цивільного процесуального кодексу України,

ПРОШУ СУД:

1. Визнати за Іванович Іваном Івановичем право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері Іванової Марини Петрівни, яка померла, на квартиру вул. Спаська, 3, кв. 16.
2. Усунути Петренко Василія Васильовича від права на спадкування за законом після смерті матері Іванової Марини Петрівни, яка померла.

Додатки:
«__»_____ 2016 року

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.