Придбання нерухомості у шлюбі завжди несе в собі юридичні ризики, особливо якщо фінансування відбувається за рахунок особистих коштів одного з партнерів. Чи є факт продажу вашого дошлюбного майна стовідсотковою гарантією того, що нова квартира не буде поділена навпіл?
Свіжа постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 199/8806/23 поставила жирну крапку у тривалій суперечці та дала чітку відповідь: нотаріально завірені заяви та формулювання в договорах мають пріоритет над джерелом походження грошей.
Як адвокат із багаторічним досвідом, пропоную детально розібрати цей кейс, який стане повчальним для кожного, хто планує великі покупки у шлюбі.
Фабула справи: чому виник спір?
У період шлюбу чоловік придбав квартиру та оформив її на своє ім’я. Згодом сімейні відносини погіршилися, і дружина звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна (автомобіля та квартири) в рівних частинах.
Позиція чоловіка (відповідача): Він категорично заперечував проти поділу квартири. Головний аргумент — житло було куплене за його особисті кошти, які він отримав за місяць до того від продажу іншої нерухомості, що належала йому та його брату. Суд першої інстанції підтримав чоловіка, визнавши квартиру його особистою приватною власністю.
Проте апеляційний суд, а згодом і Верховний Суд, кардинально змінили хід справи. Чому так сталося?
Пастка нотаріальної згоди: юридична деталь, що змінила все
Головною помилкою чоловіка та водночас ключовим доказом для дружини став пункт 12 договору купівлі-продажу та супутня нотаріальна заява.
При укладенні правочину дружина підписала у нотаріуса заяву про згоду на купівлю квартири чоловіком. У цій заяві було чітко зазначено:
- Гроші, які витрачаються на придбання нерухомості, є спільною сумісною власністю подружжя.
- Придбане майно також стає об’єктом права спільної сумісної власності.
- Договір укладається в інтересах сім’ї та відповідає спільному волевиявленню.
Що вирішив Верховний Суд?
Верховний Суд залишив у силі рішення апеляції про поділ квартири 50/50, сформулювавши важливі правові висновки:
- Презумпція спільності майна: Будь-яка річ, набута за час шлюбу, вважається спільною, поки той із подружжя, хто це заперечує, не доведе протилежне.
- Згода як розпорядження спільними коштами: Надання письмової згоди одного з подружжя на придбання майна, де зафіксовано спільність коштів, підтверджує волевиявлення сторін на створення спільної власності.
- Суд не підміняє домовленість подружжя: Якщо чоловік добровільно погодився на умови договору та прийняв заяву дружини, де кошти визнано «спільними», суд не може ігнорувати цю домовленість, навіть якщо фактично гроші походили від продажу особистого майна чоловіка.
Важливо: Суд зазначив, що встановлення походження коштів є прерогативою перших інстанцій, але добровільно підписані нотаріальні документи та твердження про «спільні кошти» фактично нівелюють факт особистих інвестицій.
Поради адвоката: як захистити свої активи?
Цей кейс яскраво демонструє, що шаблонний підхід до оформлення угод у нотаріуса може коштувати вам половини майна. Щоб уникнути подібних ситуацій (особливо актуально для іноземних інвесторів та бізнесів, що реєструють активи в Україні), дотримуйтесь трьох правил:
- Укладайте шлюбний договір. Це найнадійніший спосіб зафіксувати, що майно, придбане за кошти від продажу вашої особистої власності, залишається виключно вашим.
- Ретельно вичитуйте нотаріальні заяви. Якщо ви купуєте майно за власні кошти, у заяві про згоду іншого з подружжя має бути чітко зазначено, що «майно купується за особисті кошти чоловіка/дружини і не стає спільною власністю».
- Забезпечте повний аудит транзакцій. Перерахунок коштів має бути прямим і прозорим (наприклад, з вашого особистого рахунку після продажу попереднього майна на рахунок продавця нової квартири), без змішування сімейних заощаджень.
Потребуєте юридичного супроводу угод із нерухомістю або захисту майнових прав? Звертайтеся на консультацію. Ми допоможемо побудувати надійний правовий захист для Ваших інвестицій, активів та сімейного капіталу.