Зменшення розміру допомоги до 5 травня є неконституційним

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає та суперечить частині першій статті 8, частині п’ятій статті 17 Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України (далі – Закон № 79) у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” із змінами (далі – Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу I Закону № 79 розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Таким чином, внесеними змінами до Бюджетного кодексу України Уряду було делеговано повноваження самостійно визначати розмір виплат до 5 травня учасникам бойових дій.

За юридичною позицією Конституційного Суду України “встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов’язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов’язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов’язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов’язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту“ (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вже наголошував на тому, що “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 вже наголошував, що “забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов’язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п’ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави“ (абзац дев’ятий пункту 6 мотивувальної частини).

До чого призвело встановлення Урядом розміру виплат?

Як наслідок, протягом 2016-2019 років Кабінетом Міністрів України визначалися такі виплати у зменшеному розмірі, ніж це передбаченого Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Уряд встановив розміри щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій:

  • у 2016 році – в сумі 920 гривень (розмір мінімальної  пенсії за віком складав 1130 гривень, а п’ять мінімальних розмірів пенсії за віком – 5650 гривень);
  • у 2017 році – в сумі 1200 гривень (розмір мінімальної пенсії за віком складав 1312 гривень, а п’ять мінімальних розмірів пенсії за віком – 6560 гривень);
  • у 2018 році – в сумі 1265 гривень (розмір мінімальної пенсії за віком складав 1452 гривень, а п’ять розмірів мінімальних пенсій за віком – 7260 гривень);
  • у 2019 році – в сумі 1295 гривень (розмір мінімальної пенсії за віком 1497 гривень, а п’ять розмірів мінімальних пенсій за віком – 7485 гривень);
  • у 2020 році – в сумі 1390 гривень (розмір мінімальної пенсії за віком 1638 гривень, а п’ять розмірів мінімальних пенсій за віком – 8190 гривень)

Таким чином за 2016-2020 роки фактично кожному учаснику бойових дій не було доплачено суми близько 25000 гривень. А скільки пільговиків ще не отримали вказані виплати відповідно до Законів та скільки держава на цьому заощадила??? Саме так виглядає “Соціальна та правова держава”!!!

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” вже установлені виплати у 2020 році до 5 травня разової грошової допомоги в розмірах, які не відповідають вимогам Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” та є меншими ніж п’ять розмірів мінімальних пенсій за віком на 2020 рік.

Що ж означає визнання неконституційним вказаних положень?

Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, розмір виплати УБД до 5 травня визначається ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що у 2020 році має складати суму – 8190 гривень (5×1638 гривень (розмір мінімальної пенсії за віком на 2020 рік).

Якщо ж виплата буде меншою, то свої права варто захищати в судовому порядку, перед цим отримавши відповідну відмову у Міністерства соціальної політики України, Департаменті соціального захисту населення.

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.