Позовні вимоги про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права в якості наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
ПОСТАНОВА ВСУ від 14 березня 2017 року
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,
суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., –
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (далі – ВРЮ), Верховної Ради України (далі – ВРУ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії,
Встановила:
ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із позовом до ВРЮ, ВРУ, в якому просила:
– визнати незаконною та скасувати Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1606-VIII про звільнення її з посади судді Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із порушенням присяги;
– поновити позивача на посаді судді Київського апеляційного господарського суду;- визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо нерозгляду по суті у встановлений законом строк заяви ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року до ВРЮ про звільнення з посади судді у відставку;- зобов’язати ВРЮ невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про звільнення з посади судді у відставку в порядку частини третьої статті 120 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин), пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України та ухвалити рішення про звільнення її з посади судді у відставку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та встановив позивачу строк до 18 листопада 2016 року для усунення її недоліків, а ухвалою від 21 листопада 2016 року – повернув зазначену заяву позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою про повернення позовної заяви, представник позивача ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи повернути до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
У заяві представник позивача посилається на те, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2016 року безпідставно зазначено, що адміністративний позов містить п’ять вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором.
Не погоджується заявник і з висновком суду про те, що позов про скасування Постанови ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, поновлення позивача на цій посаді є лише позовом немайнового характеру, не випливає з трудових правовідносин про поновлення на роботі, а тому має бути оплачений судовим збором.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами частини першої статті 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулась із позовною заявою.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2016 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, одним із недоліків заяви є те, що позивач заявила кілька позовних вимог немайнового характеру, проте судовий збір не сплатила за жодну.
Мотивуючи своє рішення про повернення позовної заяви, суд зазначив, що вона об’єднує п’ять вимог немайнового характеру – як про поновлення на роботі, так і інші, однак під час усунення її недоліків судовий збір сплачено лише за одну з них.
На думку колегії суддів, зазначений висновок є помилковим.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674-VI) у разі, коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.
Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п’ятої статті 171-1 КАС дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що вона заявила дві позовних вимоги немайнового характеру, за які має бути сплачено судовий збір, а не п’ять, як зазначив суд. Одна з цих вимог – про визнання незаконною і скасування постанови ВРУ, а інша – про визнання протиправною бездіяльності ВРЮ та зобов’язання цього органу вчинити певні дії.
Від сплати судового збору за ще одну заявлену вимогу – про поновлення на посаді, позивач звільнена відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Саме про дві вимоги немайнового характеру, за які необхідно сплатити судовий збір, мав зазначити суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, і в разі несплати судового збору за кожну з них під час усунення недоліків повернути заяву позивачу. Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, та не надавши у зв’язку з цим позивачу можливості усунути в повній мірі недоліки позовної заяви, Вищий адміністративний суд України дійшов передчасного висновку про повернення позову. За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2016 року підлягає скасуванню, а матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 – направленню до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Постановила:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2016 року скасувати, а матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 направити до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Кривенда, Судді: М.І. Гриців, О.Б. Прокопенко, І.Л. Самсін