Визначення місця проживання дитини із батьком

30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 Верховний Суд розглянув у порядку письмового провадження
справу за позовом особи 1 (батька) до особи 2 (матір), треті особи: орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом особи 2 до особи 1 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Районний суд, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, визначив місце проживання малолітніх дітей з батьком; у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання дітей з матір’ю відмовив.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Результати аналізу норм статей 7, 19, 141, 161 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», практики Європейського суду з прав людини дають підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у
першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із
об’єктивних обставин спору, а потім – права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду спору щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання
дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах.

Суд має встановити чи не чинить особа жодних перешкод у спілкуванні, побаченні з дітьми, а також у їх вихованні.
Визначаючи місце проживання дітей з батьком, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що і батьком, і матір’ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, суди, виходячи із найкращих інтересів дітей, встановивши, що малолітні діти вже досить тривалий час проживають разом із
батьком, визначили місце їх проживання саме разом з ним. Суди на час ухвалення оскаржуваних рішень не встановили обставин, які давали б підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з матір’ю, яке фактично приведе до зміни їх місця проживання, буде мати більш позитивний вплив на них. За таких обставин суди правильно врахували інтереси дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, а тому для зміни місця їхнього проживання вагомих підстав немає.
Матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов’язок піклуватися про їх здоров’я, стан розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання малолітніх дітей з батьком, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме їх повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а також встановлення можливості спільного спілкування та проведення часу батьків з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.