Спроби правоохоронних органів та судів нижчих інстанцій нівелювати процесуальні порушення, називаючи їх «формальними», дедалі частіше розбиваються об чітку та послідовну позицію Верховного Суду. Обшук житла чи іншого володіння особи є одним із найгрубіших втручань у фундаментальні права людини, а тому кожен крок обвинувачення на цьому шляху має суворо підпорядковуватися закону.
Знаковою у цьому контексті стала Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 січня 2026 року у справі № 336/4830/22 (провадження № 51-1139км25). Вона сформувала чіткий правовий висновок, який суттєво посилює позиції сторони захисту в питаннях визнання доказів недопустимими.
Суть справи: від «формального» розгляду до вироку
Історія розпочалася в Запоріжжі, де Шевченківський районний суд засудив громадянина за ч.1 ст.309 КК України (незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту) до 2 років пробаційного нагляду. Апеляційний суд залишив цей вирок у силі, внісши лише косметичні зміни до мотивувальної частини.
Головним доказом обвинувачення виступав протокол обшуку домоволодіння, під час якого вилучили канабіс. Проте сторона захисту наполягала: ухвала слідчого судді про дозвіл на цей обшук була винесена без повної технічної фіксації судового засідання та без участі слідчого чи прокурора. Захист вимагав застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» та визнати протокол обшуку й похідні експертизи недопустимими доказами.
Колегія суддів Третьої судової палати, яка спочатку розглядала касацію, вирішила передати справу на розгляд Об’єднаної палати ККС ВС. Вони прагнули відступити від попередньої практики та вважали, що відсутність прокурора чи техфіксації — це «формальне» порушення, яке автоматично не повинно тягнути за собою недопустимість результатів обшуку, якщо не порушено інші фундаментальні права.
Вердикт Об’єднаної палати ВС: Жодних компромісів із процедурою
Об’єднана палата ККС ВС детально проаналізувала взаємозв’язок норм кримінального процесуального закону та ухвалила рішення про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового апеляційного розгляду.
Суд наголосив на ключових аспектів:
- Обов’язковість фіксації: За змістом ч.4 ст.234 КПК України клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора. Ця участь імперативно зобов’язує слідчого суддю (відповідно до ч.4 ст.107 КПК) здійснювати розгляд із застосуванням технічних засобів фіксування.
- Спеціальна підстава для недопустимості: Закон захищає житло особи особливим чином. Пункт 4 ч.3 ст.87 КПК України містить імперативну (пряму) вимогу: недопустимими є докази, отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Офіційний висновок Верховного Суду щодо правозастосування (ст.442 КПК України): «Частина четверта статті 234 КПК визначає, що клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора і у такому разі вимагає здійснення обов’язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час його розгляду слідчим суддею. Винесення за таких обставин ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п.4 ч.3 ст.87 КПК визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими».
Посилаючись на те, що апеляційний суд проігнорував ці засадничі доводи захисту та не перевірив обставини винесення ухвали слідчого судді, ВС констатував істотне порушення вимог процесуального закону (статей 370, 419 КПК України).
Що цей прецедент означає для практики захисту?
Ця постанова Об’єднаної палати ВС — потужна зброя в руках адвоката з кримінальних справ. Вона доводить кілька надважливих тез:
- Процедура має значення. Правоохоронці та суди не мають права «спрощувати» розгляд клопотань про обшук. Проведення засідання «по-тихому» (без слідчого/прокурора та без увімкненого запису) автоматично нівелює всі результати майбутнього обшуку.
- Технічний запис — гарантія законності. Відсутність аудіо- чи відеозапису засідання у слідчого судді позбавляє захист і вищі суди можливості перевірити, чи дійсно обвинувачення довело наявність обґрунтованих підстав для обшуку.
- Обов’язок апеляції — реальний перегляд. Апеляційні суди більше не можуть відписуватися шаблонами про «технічні описки» чи «неістотність порушень». Вони зобов’язані ретельно досліджувати походження кожного доказу за скаргами захисту.
У своїй практиці я завжди приділяю детальну увагу процедурній чистоті дій правоохоронних органів. Якщо під час отримання дозволу на обшук чи під час його проведення було допущено бодай найменше порушення закону — такі «докази» мають бути виключені з матеріалів справи.
Потребуєте професійного захисту у кримінальному провадженні чи кваліфікованого аналізу дій правоохоронців? > Звертайтеся на індивідуальну консультацію. Справедливість та суворе дотримання закону — це те, на чому будується ефективний захист.
Адвокат Таміла Шатарська
Статтю сформовано на основі матеріалів Постанови ОП ККС ВС від 19.01.2026 у справі № 336/4830/22.