6. Позовна заява про захист права власності та визнання права власності на майно.

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
вул. Війтівська Гора, 39, м. Дрогобич, Львівська область, 82100

Позивач: Іванова Марина Іванівна
вул. Війтівська Гора, 53, м. Дрогобич, Львівська область, 82100

Представник позивача:
Колетник Олеся Павловна
вул. Князівська, 3, м. Київ, 03556
Тел. моб.: (093) 123-45-69

Відповідач: Дрогобицька міська рада
вул. Крайня, 36, м. Дрогобич, Львівська область, 82100

Позовна заява
про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

19.03.1997 Іванова Марина Іванівна (далі – позивач) придбала квартиру за договором купівлі – продажу (реєстраційний номер 868). Загальна площа квартири 34,8 кв. м., жила площа 20,3 кв.м. Оскільки квартира була невеликих розмірів, позивачка звернулась до Будинкової управи з заявою про надання їй додаткового приміщення для покращення житлових умов.
24.07.1997 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради було винесено рішення про надання дозволу ДКП «Будинкова управа № 1,2,3,4» та окремим громадянам на користування і приватизацію самовільно спорудженими добудовами до будинків, влаштування балконів та прибудов до квартир. Цим рішенням позивачу надали дозвіл приєднати до квартири, в якій вона проживає, приміщення списаної з балансу БУ №3 горищної квартири, яка розташована над її квартирою. Площа приєднаних приміщень становила 28,7 кв.м.
Починаючи з 1997 року і до цього часу позивач користується цим приміщенням, добросовісно за ним слідкує, робить ремонт за власні кошти.
Позивач неодноразово в усній формі зверталася до Дрогобицької міської ради з клопотанням, про те, щоб визнали за нею право власності на дане приміщення, оскільки вона понад 15 років безперервно користуюся даним нерухомим майном. Однак, Дрогобицька міська рада їй відмовила, мотивуючи свою відмову тим, що якщо вона має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним нерухомим майном, їй потрібно звернутися в суд з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права. Визнання права власності необхідне позивачу для законного володіння, користування та розпорядження своїм майном.
В статті 328 ЦК України вказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 та ч.4 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 р., норми ст. 344 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 р., а отже визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 1 січня 2011 року.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб’єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Так, згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Позивач надала всі необхідні підтверджуючі документи та довела факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 10 років, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З урахуванням викладеного та на підставі статей 344 Цивільного кодексу України, 10, 11, 60, 61, 119-120, 174 ЦПК України,

ПРОШУ СУД:

1. Визнати за Івановою Мариною Іванівною право власності на квартиру №3, площею 63,50 кв.м. по вул. Підвалля, 11 в м. Дрогобич, Львівської області за набувальною давністю.

Додатки:

Представник позивача
«__»____ 2017 року

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.