I. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури та адвокатська діяльність

Слово «адвокатура» походить від латинського advocatus («закликаний на допомогу»). У Стародавньому Римі терміном «адвокат» позна­чалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду, давали поради й як однодумці виражали підтримку і співчуття. З часом назву «адвокат» було по­ширено на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, докази, підшукували засоби захисту. Іноді адвокатами звалися … Читати далі

Адвокатура в Україні як особливий правовий інститут була юридично визначена в реформах 1864 року, однак цьому передував її аналог — судове представництво. У період Київської Русі (ГХ-ХІІІ ст.) роль захисників у судах виконували родичі та добрі знайомі сторін, а в добу зародження писаного систематизованого законодавства і панування звичаєвого права функція захисника зводилася до товариської допомоги, … Читати далі

В Україні формування професійної адвокатури відбулося у польсько-литовську добу (XIV-XVI ст.). У Першому Литовському Статуті (1529) вживається термін «прокуратор» або «речник» щодо професійних юристів. У ті часи вживається і слово «адвокат» («адвокатує»), але виключно до адміністративних урядовців. Усі три Литовські Статути (1529, 1566, 1588) встановлювали умови, за яких особа допускалася до виконання обов’язків прокуратора в … Читати далі

З метою запровадження «суду скорого, правого, милостивого і рівного для всіх підданих» Олександром ІІ в Росії проведено Судову реформу (1864), за якою судова влада отримала повну самостійність, спрощено судову система, створено систему судових інстанцій, введено існування загального і рівного для всіх суду, проголошено і закріплено право обвинуваченого на захист, розроблено заходи щодо суддівського складу, запроваджено … Читати далі

Після Жовтневого перевороту адвокатура практично була ліквідована, незва­жаючи на те, що багато видатних революціонерів досконало знали особливості адвокатської професії, оскільки практикували як адвокати за часів старого режи­му. П. Красіков, М. Крестинський, П. Стучка, Д. Курський і сам Ленін були до революції адвокатами. Ленін отримав вищу юридичну освіту в Санкт-Петербурзі у 1891 р. у віці 21 … Читати далі

Нові методи господарювання, що стали запроваджуватися в Україні в зазначений період, вимагали реорганізувати й форми діяльності захисників. Крім того, в цей час у їхньому середовищі виявлялися негативні явища: недбайливе ставлення до своїх обов’язків, міжусобні чвари на ґрунті нездорової конкуренції, недосить ретельний добір кадрів. У зв’язку з цим серед практичних працівників юстиції розгорнулася дискусія щодо шляхів … Читати далі

У зв’язку зі скасуванням у жовтні 1929 р. індивідуальної адвокатської практики здійснювалося реформування системи оплати праці захисника. Наказом НКЮ від 17 травня 1931 р. оплата праці визначалася відповідно до розряду адвоката. З 26 квітня 1932 р. НКЮ запровадив систему госпрозрахунку, встановлювався план, проте і ця система виявилася неприйнятною. 1931 року Народний комісаріат юстиції прийняв Інструкцію … Читати далі

В 1939 році Совнарком СРСР прийняв «Положення про адвокатуру СРСР», в якому був відсутній термін «захисник», а були закріплені терміні «адвокат» та «адвокатура». Керівництво колегіями адвокатів в Україні здійснювалося Нарком юстиції, який, окрім функцій керівництва та нагляду, видавав обов’язкові для виконання колегіями адвокатів директиви. Адвокатам заборонили поєднувати роботу в держустановах на повну ставку з роботою … Читати далі

В 1962 році Верховна Рада УРСР затвердила нове «Положення про адвокатуру», яким було внесено ряд змін. Зокрема, загальні збори колегії адвокатів, окрім президії, також строком на два роки обирали ревізійну комісію, яка проводила систематичні перевірки фінансово-господарської діяльності президії колегії та юридичних консультацій. Було затверджено перелік видів юридичної допомоги, який включав надання порад, довідок, роз’яснень, складання … Читати далі

В 1980-му році затверджено «Положення про адвокатуру», яке детальніше регламентувало діяльність колегій адвокатів республіки, розширило види юридичної допомоги громадянам. Положення підкреслило особливий статус адвокатури (добровільне об’єднання осіб, які займаються адвокатською діяльністю), встановило порядок формування колегій адвокатів на території республіки. Вони створювалися за заявою групи засновників — громадян чи юридичних осіб; пропозиція про це надсилалася до … Читати далі

На виконання рішень Установчого з’їзду адвокатів 1990 року правління Спілки утворило комісію, яка розпочала роботу над проектом першого в Україні Закону про адвокатуру. Наприкінці 1990 року концепція закону «Про адвокатуру України» і його перший варіант були підготовлені членами комісії. А на початку 1991 року почалося обговорення принципово нової концепції Закону. Концепція і законопроект були детально … Читати далі

Згідно зі статттями 29, 59, 63 Конституції України, завданням адвокатури є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Статтею 131-2 Конституції України встановлено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює … Читати далі

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі — Закон) чітко передбачено, що «Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності)». Закон у зазначеній статті визначив вичерпний перелік організаційних форм діяльності адвокатів, а саме: Індивідуально Статтею 13 Закону закріплено, … Читати далі

Стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 1. Видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів … Читати далі

В статті 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі — Закон) сказано, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише … Читати далі

Стаття 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до … Читати далі

Відповідно до пункту «с» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі «ЄКПЛ») кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу … Читати далі

Стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською … Читати далі

Стаття 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного … Читати далі

Стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються … Читати далі

Стаття 33 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця … Читати далі

ПОЛОЖЕННЯ ПРО РАДУ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ, затверджено установчим з’їздом адвокатів України від «17» листопада 2012 року (зі змінами від «26-27».04.2014) I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. РАДА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ (далі – РАУ) діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з‘їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного … Читати далі