До Шумського районного суду Тернопільської області
вул. Івана Франка, 28, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100
Позивач: Іванова Марина Петрівна
вул. Хатки, 3, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100
Відповідач: Іванов Іван Іванович
вул. Тараса Шевченка, 26, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100
Позовна заява
про поділ спільного майна подружжя
Рішенням Шумського районного суду від 07 листопада 2012 року шлюб між Івановою Мариною Петрівною (далі – позивач) та Івановим Іваном Івановичем (далі – відповідач), укладений Великодедеркальською сільською радою 30.10.1993 року – розірваний.
За час шлюбу подружжям набуте майно, а саме : будинковолодіння, яке розташоване по вул. Хатки, 3, м. Шумськ, Тернопільська область, автомобіль марки ВАЗ 2103, 1979 року випуску д.р.н. 1234, автомобіль марки Ауді 1996 року випуску, д.р.н. 5678, мопед марки Дельта, д.р.н. 9123. Дане майно придбане за період подружнього життя, а тому позивач вважає його спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, сторони досягли згоди щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме: будинковолодіння, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право особистої власності від 06 жовтня 2000 року – залишається у власності позивача; транспортні засоби, що зареєстровані за відповідачем згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів та тимчасового реєстраційного талону – залишаються у власності відповідача.
Відповідач позов визнає та підтверджує факт досягнення згоди між ним та позивачем щодо поділу вищезазначеного спільного майна подружжя за варіантом, зазначеним вище.
Ст. 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Ст. 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 Ст. 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб’єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов’язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися “обставинами, що мають істотне значення”, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім’ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об’єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 Цивільного кодексу України за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 Цивільного кодексу України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З урахуванням викладеного та на підставі статей 60,70,71 сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.07 року за № 11, статей 10,11, 61, 119-120 Цивільного процесуального кодексу України,
ПРОШУ СУД:
1. Визнати за Івановою Мариною Петрівною право власності на будинковолодіння, яке розташоване по адресу вул. Хатки, 3, м. Шумськ, Тернопільська область.
2. Залишити у власності Іванова Івана Івановича транспорті засоби, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2103 1979 року випуску д.р.н. 1234, автомобіль марки Ауді 1996 року випуску, д.р.н. 5678, мопед марки Дельта, д.р.н. 9123.
Додатки:
«__» ____ 2016 року