11. Злочини проти основ національної безпеки, їх кваліфікуючі ознаки.

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих суспільних відносин неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбивства, зґвалтування, розбої тощо. Тому в КК статті про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України подані в першому розділі Особливої частини.

Родовим об’єктом злочинів, передбачених у цьому розділі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторкан­ності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування Ук­раїни як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і право­вої держави (ст. 1 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України», національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров’я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв’язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам;

національні інтереси – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

загрози національній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Розглянемо детальніше розділ І Особливої частини КК із зазначенням складу злочину та кваліфікуючих ознак по кожному виду злочину проти національної безпеки України (наводиться витяг статей із КК).

Стаття 109 КК. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади

  1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
  1. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
  2. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення охорони конституційного ладу та створення і функціонування вищих органів державної влади.

Під конституційним ладом розуміють установлені Конституцією України засади існування і функціонування держави і суспільства. До таких засад можуть бути віднесені: державний суверенітет, форма правління, державний устрій, державний режим. Державна влада визначається як діяльність системи органів, які за своєю сутністю здатні підпорядкувати своїй волі поведінку людей та діяльність об’єднань, що знаходяться на території держави. Визначальними ознаки державної влади є: в країні існує тільки одна державна влада; вона поширюється на всіх членів суспільства, має у своєму розпорядженні специфічний апарат державного примусу, встановлює формально обов’язкові для всього населення загальні правила поведінки.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. У даній статті йдеться про випадки захоплення вищої державної влади (влади ПУ, ВР, КМУ, КСУ, ВСУ, вищих спеціалізованих судів). Захоплення іншої державної влади не становить загрози національній безпеці України, конституційному ладу та формуванню і функціонуванню вищих органів державної влади.

Об’єктом аналізованого злочину виступають тільки суспільні відносини, що забезпечують легітимне (законне) формування і функціонування органів державної влади. Тому дії, спрямовані на насильницьку зміну нелегітимної державної влади, не можуть охоплюватись цим складом злочину.

Предметом вчинення цього злочину є матеріали із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади. Як матеріали слід розуміти будь-які предмети, на яких закріплена інформація, що містить такі заклики: фотографії, листівки, відео-та аудіо носії, носії цифрової інформації, комп’ютерні програми, за допомогою яких передається чи відтворюється така інформація тощо.

Об’єктивна сторона злочину полягає в активних діях, а саме: у вчинені дії з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; змова на вчинення таких дій; у публічних закликах до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади; у розповсюдженні матеріалів із закликами про вчинення таких дій.

Зміною конституційного ладу є дії, які всупереч установленому Конституцією України порядку змінюють основоположні засади існування і функціонування держави і суспільства.

Поваленням конституційного ладу є дії, спрямовані на ліквідацію закріплених у Конституції України основоположних засад (усіх чи окремих) існування і функціонування держави і суспільства.

Захоплення державної влади полягає у здобутті вищої державної влади (встановлення контролю над нею) всупереч визначеному Конституцією України та законами України порядку.

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, які поєднанні, наприклад, із посяганням на життя державного діяча, умисним вбивством, захопленням заручників, створенням злочинної організації, створенням терористичної групи чи терористичної організації, вчиненням терористичного акту, створенням непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань, груповим порушенням громадського порядку, масовими заворушеннями, захопленням державних або громадських будівель чи споруд тощо, слід розцінювати як сукупність злочинів і кваліфікувати з відповідною частиною статті 109 та відповідними частинами статей 112, 115, 147, 255, 258, 258-3, 260, 293, 294, 341 КК.

Змовою про вчинення дій, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, є досягнення домовленості між двома або більше особами про вчинення таких дій. При цьому кожна з осіб, які досягли домовленості, по суті є виконавцем об’єктивної сторони даного злочину в частині змови, а тому такі дії осіб необхідно кваліфікувати без посилання на статтю 27 КК.

Публічні заклики полягають у повідомленні будь-якими засобами невизначеному колу осіб інформації у будь-якому вигляді про необхідність насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також долучення невизначеного кола осіб до таких дій. При цьому вважливою є публічність (масовість) повідомлення, яка визначається окремо в кожному конкретному випадку з урахуванням місця, часу, способу повідомлення та кола адресатів, які сприйняли чи могли сприйняти такі заклики. Дії, спрямовані на повідомлення такої інформації, які не мають публічного (масового) характеру, слід розцінювати як підбурювання до вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, і кваліфікувати за ч.4 статті 27 та відповідною частиною статті 109 КК.

Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади є поширення інформації у будь-якому вигляді на будь-яких носіях. Таке розповсюдження може мати як публічний (масовий), так і одиничний характер (передання матеріалів одній особі). Однак на відміну від публічних закликів, розповсюдження матеріалів не стосується відтворення суб’єктом інформації, яка міститься на відповідних носіях (засобах передання інформації). У свою чергу інформація (різного роду, фото-, кіно-, відео зображення, тексти, написи, малюнки, програми тощо) має містити прямі заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Розповсюдження інформації, яка містить не прямі заклики до таких дій, а критику влади чи конституційного ладу, висловлювання щодо необхідності їх зміни конституційним шляхом, висміювання конституційного ладу, державної влади, її представників, непристойну або неправдиву інформацію про них, не вважається злочином.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинених дій, передбачених ч.1 та ч.2 цієї статті (формальний склад злочину). Водночас конкретні дії, в яких виражається об’єктна сторона цього злочину, слід вважати закінченими з таких моментів: змова – з моменту досягнення домовленості (надання або отримання згоди) про спільне вчинення дій, їх спрямованість на важливі обставини їх вчинення (при цьому не важливо, досягається така домовленість одночасно між усіма учасниками злочину чи спочатку між одними, а потім ще і між іншими учасниками); публічні заклики – з моменту вчинення хоча б одного публічного повідомлення, адресованого невизначеному колу осіб; розповсюдження матеріалів із закликами – з моменту їх передання хоча б одній особі, яка до цього моменту не вступила у змову для вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також не брала участі у виготовлені чи розповсюдження цих матеріалів.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу та спеціальною метою (насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади), яка є характерною тільки для злочину, передбаченого ч.1 статі 109 КК, і на кваліфікацію дій, передбачених ч.2 та ч.3 статті 109 КК, не впливає.

Кваліфікуючими ознаками публічних закликів, та розповсюдження матеріалів із закликами є вчинення зазначених дій: представником влади, повторно, організованою групою, із використанням ЗМІ.

Відповідно до Закону України «Про інформацію» засобами масової інформації є засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Стаття 110 КК. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

  1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.
  2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
  3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, які виникають з приводу охорону територіальної цілісності та недоторканості території України в межах існуючих кордонів. Відповідно до статті 2 Конституції України територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. При цьому територією держави є простір, на який поширюється суверенітет держави і який фіксується кордонами держави. Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.

Об’єктивна сторона злочину характеризується активними діями, яким є: вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; публічні заклики до вчинення таких дій; розповсюдження матеріалів із закликами на вчинення таких дій.

Зміною меж території необхідно вважати збільшення або зменшення території, приєднання чи від’єднання від території України будь-яких її частин. Зміною державного кордону України може визнаватися зміна лінії, що визначає межі території України, перенесення чи встановлення такої лінії всупереч визначеному порядку. Не охоплюються дії, спрямовані на зміну меж інших територій чи кордонів (наприклад, зміну меж території чи кордонів міста, області, району). Статтею 73 Конституції України встановлено, що питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених ч.1 статті 110 КК (формальний склад злочину).

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою – зміна меж території чи державного кордону України. Така мета є обов’язковою тільки при вчиненні дій, спрямованих на зміну меж території чи державного кордону України, тоді як публічні заклики до вчинення таких дій та розповсюдження матеріалів із такими закликами можуть відбуватись з будь-якою метою. Ставлення особи до наслідків може бути як умисними та і необережними.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення дій, передбачених ч.1 статті 110 КК, представником влади; або повторно; або за попередньою змовою групою осіб; поєднання цих дій із розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі – максимальним посиленням неприязні між різними групами населення, що ґрунтується на національних чи релігійних ознаках (особливостях) (не потребує додаткової кваліфікації за статтею 161 КК).   

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків. Загибеллю людей вважається смерть двох і більше осіб. Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватись настання біологічної смерті однієї особи, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження важливих об’єктів, заподіяння великої майнової шкоди, ускладнення або припинення дипломатичних відносин тощо.

Стаття 110-2 КК. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України

  1. Фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.
  1. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.
  1. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди, – караються позбавленням волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
  1. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, або якщо вони призвели до інших тяжких наслідків, – караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
  1. Особа, крім керівника організованої групи, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого наділена законом правом повідомляти про підозру, про відповідну незаконну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.

Примітка. 1. Фінансуванням дій, передбачених у цій статті, є дії, вчинені з метою їх фінансового або матеріального забезпечення.

  1. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, визнається вчиненим у великому розмірі, якщо розмір фінансового або матеріального забезпечення перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, визнається вчиненим в особливо великому розмірі, якщо розмір фінансового або матеріального забезпечення перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини у сфері охорони територіальної цілісності та державного кордону України і суспільні відносини у сфері охорони конституційного ладу і створення та функціонування вищих органів державної влади. Додатковим необхідним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують порядок фінансування певних видів діяльності.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні активних дій, а саме фінансування.

Фінансуванням є дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення певної діяльності. Фінансовим забезпеченням слід визнавати надання грошових коштів у національній або іноземній валюті, а так само передання коштовних металів, каменів, цінних паперів або інших засобів оплати товарів чи послуг. При цьому належність, законність і джерело походження таких коштів (засобів оплати) не впливають на кваліфікацію самого фінансування. Такі кошти можуть належати суб’єкту, так і фізичним чи юридичним особам, бути здобуті законно чи незаконно. Під матеріальним забезпеченням необхідно розуміти надання речей матеріального світу (засобів) для здійснення відповідної діяльності. Це можуть бути: автомобільний транспорт, бронетехніка, бойові приписи, зброя, засоби захисту, лікарські і медичні засоби, будівельні матеріали, комп’ютерна техніка тощо. Належність, законність і джерело походження засобів, що передаються на кваліфікацію не впливають.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діянь, спрямованих на фінансове або матеріальне забезпечення, а точніше з моменту передання відповідних коштів чи засобів (формальний склад злочину).

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа повинна усвідомлювати, що саме вона фінансує, та бажати здійснити таке фінансування.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення цього злочину повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі або заподіяння ним значної майнової шкоди.

Заподіяння значної майнової шкоди є оціночним поняттям і визначається виходячи з обставин справи у кожному конкретному випадку окремо. При цьому враховується майновий та фінансовий стан фізичної чи юридичної особи, яка заподіяла таку шкоду.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення злочину організованою групою, в особливо великому розмірі, заподіяння інших тяжких наслідків.

Інші тяжкі наслідки є оціночним поняттям і визначаються виходячи з конкретних обставин справи. При цьому такі наслідки можуть полягати у заподіянні не тільки майнової шкоди, а й фізичної чи моральної. Зокрема, до інших тяжких наслідків можуть бути віднесені заподіяння особі тяжких тілесних ушкоджень або смерть, знищення майна.

Спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності може застосовуватися до будь-якої особи (за винятком керівника злочинної організації), яка вчинила злочин, і в діях якої відсутній склад іншого злочину. Умовами звільнення є вчинення хоча б однієї з таких дій: добровільна заява про те, що сталося, правоохоронному органу, службова особа якого уповноважена повідомляти про підозру особі, яка вчинила фінансування; інше сприяння припиненню незаконної діяльності з фінансування, або зміни меж території чи державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, або насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади; запобігання злочину, вчинення якого особа фінансувала або вчиненню якого сприяла. При цьому вчинення однієї з дій, які є умовами звільнення, обов’язково має передувати повідомленню особі про підозру у вчиненні цього злочину. Даний вид звільнення є обов’язковим, тобто в разі виконання відповідних мов особа неодмінно підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Стаття 111 КК. Державна зрада

  1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
  2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.

Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення охорони національної безпеки. Складові національної безпеки – державний суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека України.

Державним суверенітетом є самостійність і верховенство держави на всій її території, а також незалежність держави у міжнародних відносинах. Територіальна цілісність означає, що територія України є єдиною, а існуючі адміністративно-територіальні одиниці не мають власного суверенітету і перебувають у нерозривному зв’язку. Територіальна недоторканість полягає в захищеності існуючої території України в межах визначених кордонів від будь-яких протиправних посягань.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» обороноздатність держави – це здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Державною безпекою є захищеність інтересів держави від загроз, і безпосередньо віднесені до сфери державної безпеки. Ними, зокрема, виступають: розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб; загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян; поширення корупції в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності; злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму; загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об’єктів на території України; можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів; спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави; прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України.

Економічна безпека України – це її захищеність від таких загроз, як: істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку; ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки; нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків; критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці; критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості; велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів; небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки; неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці; критичний стан з продовольчим забезпеченням населення; неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави; “тінізація” національної економіки; переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними.

Інформаційною безпекою є захищеність України від проявів обмеження свободи слова та доступу громадян до публічної інформації; поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії; комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм; розголошення інформації, яка становить державну таємницю, або іншої інформації з обмеженим доступом, спрямованої на задоволення потреб і забезпечення захисту національних інтересів суспільства і держави; намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Об’єктивна сторона злочину може полягати в таких діяннях: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або у період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності про ти України.

Перехід на бік ворога – вчинення громадянином України будь-яких дій на користь іноземної держави, з якою Україна перебуває у стані війни чи збройного конфлікту. Наприклад, вступ на службу до органів, організацій чи формувань такої іноземної держави, надання їм допомоги (засобів чи знарядь), усунення перешкод, заздалегідь обіцяне приховання діяльності органів, організацій чи формувань таких іноземних держав чи їх окремих представників.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройний конфлікт – зіткнення між збройними силами держав усупереч міжнародно-правовій забороні війни як засобу вирішення спорів.

Іноземною державою є будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи визнана вона Україною, іншими державами або світовим співтовариством і чи встановлені в України з такою державою дипломатичні відносини.

Іноземною організацією визнається будь-яке державне або недержавне підприємство, установа чи організація іноземної держави, які діють легально, напівлегально чи незаконно. Наприклад, іноземною організацією вважатиметься розвідувальні органи іноземної держави, її військові формування, політичні партії, громадські організації, злочинні та терористичні організації, зокрема міжнародні.

Представником іноземної держави чи іноземної організації необхідно визнавати будь-яку особу (в тому числі громадянина України), уповноважену представляти інтереси такої держави чи організації (виражати їх волю або виступати від імені), незалежно від того законними чи незаконними є інтереси , які представляються, таємно чи відкрито вона їх представляє, дії вона законно чи незаконно.

Суб’єкт державно зради – спеціальний. Ним може бути тільки осудний громадянин України, який досяг 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Стаття 112 КК. Посягання на життя державного чи громадського діяча

Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи члена Вищої ради правосуддя, Голови чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора, Директора Національного антикорупційного бюро України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови або іншого члена Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення охорони національної безпеки, додатковим необхідним безпосереднім об’єктом – суспільні відносини у сфері забезпечення охорони життя людини.

Потерпілими від злочину можуть бути тільки особи, безпосередньо зазначені в цій статті. Наведений перелік є вичерпним. Особи, які хоча і виконують подібні функції або такі самі функції, але не включені до цього переліку (заступники чи особи які тимчасово виконують їхні обов’язки), не можуть бути потерпілими від аналізованого злочину. До потерпілих від нього також не належать близькі родичі та члени сім’ї держаного чи громадського діяча. Діяння, пов’язані з помилковим заподіянням смерті особі, яка не є державним чи громадським діячам, коли умисел винного був спрямований саме на заподіяння смерті такому діячу, слід кваліфікувати за відповідною частиною статті 15 та статті 112 КК, а також за відповідною частиною статті 115 КК.

Об’єктивна сторона злочину полягає у посяганні на життя (вбивство чи замаху на вбивство) державного або громадського діяча. Вбивство у цьому контексті слід розуміти як умисне протиправне заподіяння смерті переліченим особам. Замах на вбивство полягає у вчиненні діянь, безпосередньо спрямованих на заподіяння смерті державному чи громадському діячу, якщо при цьому її не було заподіяно з причин, що не залежали від волі винного. Замах на заподіяння смерті може бути закінченим (особа виконала всі діяння, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця), так і незакінченим (особа вчинила не всі діяння, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця). Посягання на життя вважається закінченим з моменту вчинення замаху на вбивство, незалежно від фактичних наслідків, які настали (усічений склад злочину). Якщо діяння винного не створювали і не могли створювати реальної небезпеки для життя потерпілого, то їх не можна вважати безпосередньо спрямованими на заподіяння смерті, а отже, і замахом на вбивство та кваліфікувати за цією статтею КК. Залежно від конкретних обставин справи такі діяння мають кваліфікувати або як злочини проти життя та здоров’я особи, або як злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, або як злочини проти правосуддя.

Суб’єкт злочину – загальний, а саме фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що своїми діяннями спричиняє смерть саме державному чи громадському діячу, і бажає її настання. Мотивами можуть бути або перешкоджання здійсненню відповідною особою державної чи громадської діяльності, або помста потерпілому за цю діяльність.

Державною є діяльність особи, спрямована на реалізацію функцій держави у зв’язку із її перебуванням на перелічених в статті посадах.

Громадською є діяльність керівника політичної партії, яка стосується виконання та реалізації цілей і завдань, що стоять перед політичною партією.

Діяння винного, які полягають у посяганні на життя державного чи громадського діяча, вчинені способом, небезпечним для життя багатьох осіб, якщо від цього постраждали інші особи, слід розглядати як сукупність злочинів і кваліфікувати за статтею 112 КК та залежно від фактичних наслідків щодо інших потерпілих за відповідною частинами статей 115, 121,122,125 КК.

Стаття 113 КК. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини у сфері забезпечення охорони національної безпеки, додатковим необхідним безпосереднім об’єктом – суспільні відносини у сфері забезпечення охорони життя та здоров’я людей, власності, громадської безпеки, довкілля, тощо.

Предмет злочину становлять об’єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення: приміщення, споруди, устаткування, об’єкти інфраструктури підприємств, установ, організацій державної або недержавної форм власності, діяльність яких пов’язання із забезпеченням нормальних умов проживання значної кількості населення або нормального функціонування значних територій (певних регіонів чи великих адміністративно-територіальних одиниць). Це можуть бути об’єкти електроенергетики (електростанцій, лінії електропередачі), паливно-енергетичного комплексу (нафто- а газопроводи, насосні станції, нафто- та газосховища), транспортні комунікації (залізниця, аеропорти, морські порти, особливо важливі автомобільні магістралі та розв’язки), житлово-комунального господарства (магістралі тепло- та водопостачання, очисні споруди, колектори, насосні станції), особливо важливі захисні споруди (дамби, греблі, протизсувні, протилавинні споруди, тощо), об’єкти оборонного значення (командні пункти, військові частини, військові аеродроми, бази військово-морського флоту тощо). Предметом диверсії можуть бути приміщення органів вищої державної влади. Предметом можуть виступати різного роду джерела іонізуючого випромінювання, сорти рослин та кущів, лісові чи сільськогосподарські насадження, тварини, птахи, комахи, тощо. Водночас у випадках, коли об’єкти рослинного і тваринного світу не зазначають шкоди від отруєння чи зараження і виступають тільки носіями відповідних шкідливих вірусів, бактерій тощо, то їх слід визнавати не предметами, а засобами злочину.

Об’єктивна сторона полягає в активних діях: вчинення вибухів; здійснення підпалів; інших діях, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоров’ю, зруйнуванню або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; а також у діях, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.

Вибухом є процес вивільнення великої кількості енергії і обмеженому об’ємі за короткий проміжок часу. Підпал – застосування джерела вогню для знищення чи пошкодження певних об’єктів. Як інші дії слід розуміти будь-які суб’єктів (крім підпалів та вибухів), які спрямовані на спричинення зазначених у цій статі наслідків. Конкретний спосіб вчинення таких дій на кваліфікацію не впливає.

Масовим знищенням людей може визнаватись заподіяння смерті значній кількості осіб. Інша шкода здоров’ю може виражатись у різного роду захворювання (у тому числі психічних), розладах здоров’я, які не містять ознак тілесних ушкоджень. Зруйнування об’єктів полягає у приведені їх у стан повної непридатності до використання за цільовим призначенням. Пошкодження об’єктів є приведення їх у стан, що істотно ускладнює чи тимчасово унеможливлює використання цих об’єктів за цільовим призначенням. Пошкодження означає, що повноцінне використання об’єктів за призначенням може відбуватись тільки після їх ремонту (відновлення). Дії, спрямовані на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій – це будь-яка активна поведінка суб’єкта, спрямована на спричинення вказаних наслідків. Радіаційним забрудненням є забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами, яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення населення та забезпечення його нормальної господарської діяльності. Отруєнням є хворобливий стан особи, зумовлений потраплянням в організм шкідливих (хворобних) речовин чи організмів. Масовим отруєнням слід визнавати отруєння значної кількості людей, які визначається в кожному конкретному випадку окремо і залежить від обставин, наслідків та перебігу отруєння. Не може вважатися масовим, у контексті статті 113, отруєння тварин, рослин, повітря чи водних ресурсів. Такі дії за наявності підстав слід кваліфікувати за статтею 441 КК.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу Цивільного захисту епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу; епізоотія – широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території; епіфітотія – широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.

Диверсія вважається закінченою з моменту вчинення діянь незалежно від того чи фактично настали наслідки, на спричинення яких спрямовувались такі діяння (формальний склад злочину).

Суб’єкт злочину – загальний, а саме фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується у формі прямого умислу. Крім того особа діє зі спеціальною, чітко визначено метою – ослаблення держави, яким у цьому випадку може вважатися зниження ефективності діяльності держави щодо протистояння загрозам національної безпеки у будь-якій сфері (зовнішньополітичній, державної безпеки, воєнній, безпеки державного кордону України, внутрішньополітичній, економічній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній). При цьому не важливо чи відбулось таке ослаблення в дійсності і яким є його ступінь. Головним є прагнення (мета) особи ослабити державу. Саме за ознакою мети ослаблення держави диверсія відрізняється від суміжних злочинів, передбачених ч.2 статті 115, ч.3 та 4 статті 130, статтями 194, 194-1, 239, 241, 243, 250, 251, ч.2 статті 252, 258, 441, 442 КК тощо.

Стаття 114 КК. Шпигунство

  1. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
  1. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернене заподіяння шкоди інтересам України.

Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки.

Предметом є відомості, що становлять державну таємницю. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю» державною таємницею (далі також – секретна інформація) – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Така інформація закріплюється на відповідних матеріальних (паперових, електронних, фото-,відео-, тощо) носіях. У встановленому законодавством порядку матеріальним носіям присвоюється гриф секретності (реквізит матеріального носія, що засвідчує ступінь її секретності). Відомостями, що становлять державну таємницю, надається гриф секретності «таємно», «цілком таємно» та «особливої вадливості». Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці, визначена у статті 8 Закону, а відповідний порядок у статті 10 Закону. Зокрема, встановлено, що інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Не є предметом шпигунства відомості, що становлять не державну таємницю, а іншу таємницю (службову, банківську, комерційну тощо), та відомості, які хоча й становлять державну таємницю іноземної держави чи таємницю міждержавних чи міжнародних організацій чи об’єднань, проте не є державною таємницею України.

Об’єктивна сторона характеризується активними діями, що полягають у передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, або у збиранні вказаних відомостей з метою передачі цим суб’єктам.

Передачею є пряме чи опосередковане забезпечення надходження відомостей, що становлять державну таємницю, до іноземної держави, іноземної організації чи їх представників. Конкретний спосіб передання цих відомостей може бути будь-яким (особисто в усній формі розмові, через засоби масової інформації, третіх осіб, шляхом пересилання інформації, надання на матеріальних носіях тощо). Збирання відомостей, що становлять державну таємницю, може полягати у їх підшукуванні, копіюванні, придбанні, викраденні, заволодінні ними шляхом обману, встановленні їх шляхом використання заходів розвідувального чи оперативно-розшукового характеру, накопичені таких відомостей тощо. Конкретний спосіб збирання може бути будь-яким. Однак, якщо він утворює самостійний склад злочину (викрадання документів, зразків продукції, вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів чи їх зразків або заволодіння ними шляхом шахрайства, розбою, вимагання чи зловживання службовим становищем), то такі дії слід додатково кваліфікувати за відповідною частиною статей 185-187, 189-191, 262, 357 КК. Якщо збирання інформації вчинене із застосуванням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, то дії винного також потрібно додатково кваліфікувати за відповідною частиною статті 359 КК, а якщо вони були поєднанні з переміщенням цих засобів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю – той ще і за відповідною частиною статті 201 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій (формальний склад злочину).

Суб’єкт шпигунства – спеціальний, а саме осудні іноземець чи особа без громадянства, які на момент вчинення досягли 16-річного віку. Вчинення шпигунства громадянином України слід кваліфікувати за ч.1 статті 111 КК.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Стаття 114-1 КК. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань

  1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
  2. Те саме діяння, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини ц сфері забезпечення національної та державної безпеки, обороноздатності, державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Додатковим необхідним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із законною діяльністю Збройних сил та інших військових формувань в особливий період.

Об’єктивна сторона злочину виражається в суспільно небезпечних діяннях, які уособлюються перешкоджанням законній діяльності Збройних сил та інших військових формувань.

Іншими військовими формуваннями є органи, служби, підрозділи, які утворені відповідно до чинного законодавства України і до складу яких входять військовослужбовці. Перелік інших військових формувань не є вичерпним.

Під перешкоджанням розуміються діяння (дія, бездіяльність), спрямовані на створення будь-яких перепон, утруднення, недопущення чи запобігання виконанню законних функцій Збройних сил та іншими військовими формуваннями. Конкретний прояв таких діянь може бути різним.

Крім того, обов’язковою ознакою цього складу злочину є час його вчинення, а саме особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій (Закон України «Про оборону України»). Перешкоджання Збройним силами та іншим військовим формуванням не в особливий період не утворює складу злочину за цією статтею.

Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння (формальний склад).

Суб’єкт злочину – загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення перешкоджання, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.