З початком повномасштабного вторгнення законодавець запровадив додаткові гарантії для захисту громадян, зокрема мораторій на звернення стягнення на іпотечне майно за споживчими кредитами. Однак, як свідчить свіжа практика Верховного Суду, статус «фізичної особи» автоматично не робить будь-який кредит споживчим, а отже, не завжди дає право на захист від реалізації майна.
Розглянемо ключові висновки Постанови Верховного Суду від 20 березня 2026 року у справі № 362/205/25, яка ставить крапку у питанні розмежування споживчого та бізнес-кредитування.
Суть спору: Мораторій vs Виконання рішення суду
Приватний виконавець відмовився вчиняти дії щодо реалізації трьох земельних ділянок боржника, посилаючись на пункт 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку». Ця норма зупиняє реалізацію іпотечного майна фізичних осіб у період дії воєнного стану за умови, що майно перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.
Банк (стягувач) не погодився з такою бездіяльністю, стверджуючи, що кредит не був споживчим, а призначався для бізнесу.
Коли кредит перестає бути «споживчим»?
Верховний Суд, аналізуючи Закон України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», нагадав фундаментальні критерії:
- Споживчий кредит — це кошти, надані для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою чи професійною діяльністю.
- Підприємницький кредит — кошти, спрямовані на отримання прибутку, розвиток бізнесу або іншу комерційну діяльність.
Докази, що змінили хід справи
У цій справі боржник наполягав, що він є фізичною особою, а отже, має право на мораторій. Проте суди встановили наступне:
- Цільове призначення: Кошти надавалися двома траншами, один з яких — на будівництво котеджного містечка.
- Підприємницький статус: На момент укладення договору боржник був зареєстрований як ФОП.
- Бізнес-плани: Боржник надавав банку бізнес-плани будівництва, кошториси та попередні договори купівлі-продажу будинків із третіми особами.
- Листування з банком: У своїх заявах про реструктуризацію боржник сам вказував, що «будівельна галузь перебуває в кризі» і «збудовані котеджі не продаються».
Висновок ВС: Якщо кредит отримано для будівництва котеджного містечка з метою подальшого продажу — це підприємницька діяльність. Такий кредит не є споживчим, навіть якщо позичальником є фізична особа.
Чому це важливо для стягувачів та боржників?
Дана постанова Верховного Суду є важливим сигналом для обох сторін виконавчого провадження:
- Для боржників: Сама по собі наявність воєнного стану та статус фізичної особи не є «індульгенцією» від виконання зобов’язань, якщо кредит мав комерційну мету.
- Для стягувачів (банків): Це ефективний інструмент для боротьби зі зловживаннями процесуальними правами. Важливо ретельно аналізувати кредитну справу на предмет доказів комерційного використання коштів.
- Для виконавців: Помилкове застосування мораторію може бути визнано протиправною бездіяльністю, що тягне за собою обов’язок відновити виконавчі дії.
Коментар адвоката: “Правова визначеність у питаннях мораторію є критичною. Ми бачимо тенденцію, де суд стає на бік справедливості: захист отримує справжній споживач (громадянин, що взяв кредит на власне житло чи авто), а не підприємець, який намагається прикритися «воєнними» пільгами для збереження бізнес-активів.”
Потрібна професійна допомога у спорах з банками або супровід у виконавчому провадженні?
Адвокат Шатарська Таміла Назімівна допоможе захистити ваші інтереси на будь-якій стадії процесу. Запишіться на консультацію вже сьогодні!