Без рубрики

ВСУ про витребування майна з чужого незаконного володіння

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі № 6-136цс12

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне майно вибуло із володіння товариства поза його волею, суд касаційної інстанції одночасно погодився і з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для витребування цього майна у відповідачів, оскільки вони придбали спірні приміщення у ОСОБИ при належному її волевиявленні на відчуження цього майна.
Проте такий висновок суперечить нормам частини першої статті 388 ЦК України, яка передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому перепродала це майно відповідачу.

ПОСТАНОВА ВСУ від 21 листопада 2012 року 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «ЕЛІТА+» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2012 року в справі за позовом «ОСОБА_1» до ТОВ «ЕЛІТА+», «ОСОБА_2», «ОСОБА_3», «ОСОБА_4» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування нежитлових приміщень; за позовом ТОВ «ЕЛІТА+» до «ОСОБА_1», «ОСОБА_2», «ОСОБА_3», «ОСОБА_4» про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування державної реєстрації права власності; за зустрічним позовом «ОСОБА_3» до «ОСОБА_1», ТОВ «ЕЛІТА+», «ОСОБА_2», «ОСОБА_4» про визнання права власності на нежитлові приміщення; за зустрічним позовом «ОСОБА_4» до «ОСОБА_1», ТОВ «ЕЛІТА+», «ОСОБА_2», «ОСОБА_3» про визнання права власності на нежитлові приміщення,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року «ОСОБА_1» звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є учасником ТОВ «ЕЛІТА+», на загальних зборах якого 15 січня 2010 року було прийнято рішення про продаж частини нежитлової будівлі загальною площею 310,1 кв. м за ціною не менше 500 доларів США за 1 кв. м., а також доручено директору ТОВ «ЕЛІТА+» «ОСОБА_5» отримати у встановленому законом порядку в Харківській міській раді свідоцтво про право власності на вказану нежитлову будівлю. Усупереч зазначеному рішенню 25 травня 2011 року за договором купівлі-продажу будівлю літера «А-2-3», площею 717,8 кв.м було продано «ОСОБА_2» за 103 000 гривень із розстрочкою платежу до 27 липня 2011 року, тобто на інших істотних умовах. У подальшому «ОСОБА_2» продав частинами вказану нежитлову будівлю «ОСОБА_4» та «ОСОБА_3».
Позивачка зазначала, що вказаними правочинами були порушені її права як учасника товариства, зокрема право на одержання вартості частини майна при виході із його складу; просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 травня 2011 року, укладений між ТОВ «ЕЛІТА+» та «ОСОБА_2».; витребувати з володіння «ОСОБА_3» і «ОСОБА_4» спірні нежитлові приміщення та поновити реєстрацію права власності на нежитлову будівлю в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно за ТОВ «ЕЛІТА+».
ТОВ «ЕЛІТА+» звернулось до суду з позовом, також посилаючись на обставини, викладені в заяві «ОСОБА_1», просило визнати недійсним договір купівлі – продажу від 25 травня 2011 року, скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю за «ОСОБА_2», витребувати з володіння «ОСОБА_3» і «ОСОБА_4» нежитлові приміщення та поновити реєстрацію на нежитлову будівлю у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ «ЕЛІТА+».
«ОСОБА_3» та «ОСОБА_4» звернулись до суду із зустрічними позовами про визнання права власності на нежитлові приміщення, зазначаючи, що договори купівлі-продажу укладені у передбаченій законом формі, нотаріально посвідчені та зареєстровані, проте відповідачі не визнають їх право власності на нежитлові приміщення.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року в задоволенні позову «ОСОБА_1» відмовлено, позов ТОВ «ЕЛІТА+» задоволено, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літера «А-2-3», розташованої за адресою: «АДРЕСА_1», загальною площею 717,8 кв.м., укладений 25 травня 2011 року між ТОВ «Еліта+» та «ОСОБА_2»; скасувати державну реєстрацію права власності «ОСОБА_2» на зазначену будівлю; витребувати з володіння «ОСОБА_3» на користь ТОВ «ЕЛІТА+» та скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1 – 7, №8 – 14 та антресолі № 15 загальною площею 326,7 кв. м в будівлі літера «А-2-3», розташованій за адресою: «АДРЕСА_1», шляхом передачі приміщень у натурі; витребувати з володіння «ОСОБА_4» на користь ТОВ «ЕЛІТА+» нежитлові приміщення 2-го поверху № 16 – 24 та 3-го поверху № 25 – 27, загальною площею 391,1 кв. м в будівлі літера «А-2-3», розташованій за адресою: «АДРЕСА_1», шляхом передачі приміщень в натурі та скасувати державну реєстрацію права власності на вищевказану будівлю; поновити державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літера «А-2-3», загальною площею 717,8 кв. м. по «АДРЕСА_1» у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ «ЕЛІТА+». У задоволенні зустрічних позовів «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4» відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено: скасовано рішення районного суду щодо витребування з володіння «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4» на користь ТОВ «ЕЛІТА+» вказаних нежитлових приміщень шляхом передачі їх в натурі і в частині скасування державної реєстрації зазначених приміщень за «ОСОБА_3» і «ОСОБА_4», у цій частині в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЕЛІТА+» відмовлено. Зустрічні позови задоволено, визнано право власності за «ОСОБА_3» на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1 – 7, №№ 8 – 14 та антресолі № 15 загальною площею 326,7 кв. м у літері «А-2-3», що розташовані за адресою: «АДРЕСА_1», і визнано право власності за «ОСОБА_4» на нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 16 – 24 та 3-го поверху №№25 – 27, загальною площею 391,1 кв. м у літері «А-2-3», які розташовані за адресою: «АДРЕСА_1». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові «ОСОБА_1» в апеляційному порядку не переглядалось.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2012 року касаційну скаргу ТОВ «ЕЛІТА+» відхилено, рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України 14 вересня 2012 року заяві ТОВ «ЕЛІТА+» просить скасувати ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2012 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року і залишити в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, статті 388 ЦК України.
На підтвердження своїх доводів ТОВ «ЕЛІТА+» наводить ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року, рішення колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 року та 4 липня 2012 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2012 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Судами установлено, що 15 січня 2010 року на загальних зборах ТОВ «ЕЛІТА+» було прийнято рішення про продаж частини нежитлової будівлі загальною площею 310,1 кв. м за ціною не менше 500 доларів США за 1 кв. м., а також доручено директору ТОВ «ЕЛІТА+» отримати у встановленому законом порядку в Харківській міській раді свідоцтво про право власності на вказану нежитлову будівлю. Усупереч зазначеному рішенню на підставі довіреності, виданої директором ТОВ «ЕЛІТА+» «ОСОБА_5» на ім’я «ОСОБА_6», 25 травня 2011 року за договором купівлі – продажу було продано будівлю літера «А-2-3», площею 717, 8 кв. м. «ОСОБА_2» за 103 000 гривень із розстрочкою платежу до 27 липня 2011 року, тобто на інших істотних умовах. 3 червня 2011 року «ОСОБА_2» продав частинами вказану нежитлову будівлю «ОСОБА_4» та «ОСОБА_3».
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ЕЛІТА+», суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення товариства на відчуження нежитлових приміщень розміром 717,8 кв. м та за визначеною представником ціною не було, майно вибуло з володіння власника ТОВ «ЕЛІТА+» поза його волею, всупереч рішення вищого органу управління від 15 січня 2010 року, тому відповідно до статей 388, 658, 1212, 1213 ЦК України, наступні набувачі майна –«ОСОБА_3» та «ОСОБА_4» не набули права власності на нерухоме майно, і таке майно підлягає витребуванню в них на користь ТОВ «ЕЛІТА+».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині витребування з володіння «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4» на користь ТОВ «ЕЛІТА+» нежитлових приміщень, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що останні придбали спірні нежитлові приміщення за відплатним, нотаріально посвідченим договором, при належному волевиявленні на його відчуження власником –«ОСОБА_2». Оскільки право власності на майно, придбане «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4» на підставі договорів купівлі – продажу, оспорюється іншою особою, апеляційний суд визнав за ними право власності на придбані приміщення на підставі статті 392 ЦК України.
Проте в наданих заявником для підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалі від 31 серпня 2011 року та рішенні від 20 липня 2011 року колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що майно, яке вибуло з володіння власника поза його волею, підлягає витребуванню з володіння наступного набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 330 та 388 ЦК України, який придбав його за відплатним, нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу.
У наданому ТОВ «ЕЛІТА+ » для порівняння рішенні від 20 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що оскільки угода купівлі-продажу квартири, яка оформлена розпискою, визнана нікчемною, то відповідно до статті 388 ЦК України майно підлягає витребуванню у добросовісного набувача.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із наступного.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне майно вибуло із володіння ТОВ «ЕЛІТА+» поза його волею, суд касаційної інстанції одночасно погодився і з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для витребування майна у «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4», оскільки вони придбали спірні приміщення у «ОСОБА_2» при належному його волевиявленню на відчуження цього майна.
Проте такий висновок суперечить нормам частини першої статті 388 ЦК України, яка передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому перепродала це майно відповідачу.
За таких обставин ухвалене судом касаційної інстанції судове рішення не можна визнати законним; воно підлягає скасуванню на підставі частини другої статті 3604 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА+» задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема, Судді : Л.І. Григор’єва, В.І. Гуменюк, Т.Є. Жайворонок, Н.П. Лященко, Л.І. Охрімчук, М.В. Патрюк, Я.М. Романюк, Ю.Л. Сенін

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *