Встановлення фактів проживання однією сім’єю. Практика ВС

Поряд з офіційно зареєстрованими формами шлюбу існує інша форма організації сімейного життя чоловіка та жінки, а саме “цивільний шлюб”, “фактичний шлюб” (в давньоримському праві – “конкубінат”). Особливість таких відносин – відкритість, відсутність перешкод для укладення шлюбу. В Україні ще однією особливістю є визнання майна спільною сумісною власністю (як і в рамках шлюбних відносин).

Це, мабудь, один із тих вагомих аргументів для осіб, які намагаються переконати оточуючих, що “Шлюб не має значення!”. Проте такі ШЛЮБ має значення! І так розглянемо випадки звернення до суду для встановленні факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, необхідного для прийняття спадщини.

І. Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладена в Постанові від 25 квітня 2019 року по справі № 759/4596/18

Фабула справи: ОСОБА 1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА 2, ОСОБА 3, міська рада.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_4, який помер, тривалий час (з 2004 року до 2017 року) проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Встановлення юридичного факту їй необхідне для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4. Спадкоємцями першої черги є дружина померлого ОСОБА_2 і син ОСОБА_3, які подали нотаріусу заяви про те, що вони не претендують на спадкове майно.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні заяви ОСОБА 1 відмовлено. Суди зробили висновки про неможливість встановлення факту спільного проживання ОСОБА 1 та ОСОБА 4 однією сім’єю без реєстрації шлюбу у вказаний період, оскільки останній за життя перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Тобто, задоволення даної заяви призведе до порушення принципу одношлюбності, передбаченого ст. 25 СК України.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що при розгляді даної справи суди не врахували, що фактично ОСОБА 2 та ОСОБА 3 з 2001 року разом не проживали, спільного господарства не вели, тому шлюбні правовідносини між ними були припинені. У зв’язку з наведеним встановлення факту спільного проживання ОСОБА 1 і ОСОБА 4 однією сім’єю без реєстрації шлюбу не протирічить принципу одношлюбності, як про це зазначили суди попередніх інстанцій.

Правова позиція Верховного Суду: сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (ч. 2 ст. 3 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Ст. 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ЦК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень ст. 74 ЦК України необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Висновки: встановивши, що за життя ОСОБА 4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА 2, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову у встановленні факту спільного проживання ОСОБА 1 і ОСОБА 4 однією сім’єю без реєстрації шлюбу, необхідного для прийняття спадщини.

Колегія відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА 4 та ОСОБА 2 припинили фактичні шлюбні правовідносини ще з 2001 року і це є підставою для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. Дана обставина не має правового значення для вирішення питання наявності спадкових прав.

ІІ. Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладена в Постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 163/754/17

Фабула справи: ОСОБА 1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА 2, ОСОБА 3 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на нерухоме майно. Позивач перебувала з ОСОБА 4 у фактичних шлюбних відносинах. У період проживання однією сім’єю позивач разом з ОСОБА 4 побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. 05 березня 2001 року ОСОБА 4 оформив на себе право власності на вказаний житловий будинок, а 08 серпня 2001 року вони зареєстрували шлюб. На її думку, зазначені нею обставини, є достатніми підставими вважати, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є об’єктом їх спільної сумісної власності, а її частка, виходячи з принципу рівності частин, становить 1/2 частину цього домоволодіння.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА 2, ОСОБА 3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА 1 відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА 1 зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 1272 ЦК України зазначив, що ОСОБА 3 є спадкоємцем першої черги залишивши поза увагою той факт, що він пропустив встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду, а вона своєї згоди на подання ним заяви про прийняття спадщини не надавала. Зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що діючими у період з вересня 1998 року до серпня 2001 року нормами законодавства не передбачалося заборони на встановлення факту проживання однією сім’єю у разі знаходження будь-кого з проживаючих у іншому зареєстрованому шлюбі.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов’язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Відповідно до ст. 13 КпШС України права і обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

У ст. 44 КпШС України вказано, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Норми діючого на час виникнення спірних правовідносин КпШС України не передбачали можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений період.

Діючим на той час законодавством не передбачалось заборони встановлення факту проживання однією сім’єю у разі знаходження будь-кого в іншому шлюбі, є безпідставними та суперечать принципам, встановленим КпШС України, оскільки жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі. Право на повторний шлюб у них виникає лише після припинення попереднього шлюбу.

Висновки: факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року, а КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу, а відтак відсутні правові підстави для задоволення її позову про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на нерухоме майно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.